1Уильям Шекспир является создателем Ренессанса. Эта эпоха охватывает большинство европейских стран XV и XVI веков. Новые взгляды на то, чтобы быть преобладающим тогда в культуре: было убеждение, что человек является высшей ценностью на Земле. Художники и писатели изучали человека, стремились изобразить его правдиво. Основой их идеи было древнее искусство, на котором изображен сильный и красивый человек. Гуманисты возродили древние традиции, поэтому эта эпоха называлась Ренессансом.
У середньовічній Італії мешканці любили добре попоїсти, влаштовували домашні свята з маскарадами, музикою, танцями. Жінки в родині робили все, але були абсолютно безправними. Чоловіки в побуті мали більше свободи, ніж жінки. Вони жили привільно: танці, полювання, флірт. Старший в роду керує усіма. Свята справа для чоловіків — захист батьківщини і честі роду, а для цього необхідно володіти мечем і шпагою.
Життям Верони правив князь, який був законодавцем і вершителем людської долі. В місті панувала тиша. Порядок підтримувала і церква. Законники-ченці намагались упокорювати життя міщан, їх поважали, їх боялись і шанували.
У родинах Капулетті і Монтеккі, що ворогували між собою, ще шанували родові традиції і звичаї. Нормами поведінки вважались ненависть до ворога роду, бажання йому смерті, помста — кров за кров, смерть за смерть.
Старійшини родин уже і не згадають, через що ворогують, але молодь (Тибальт, Бенволіо, Меркуціо) підтримує ворожнечу. Вона дає молодим можливість вправлятись у фехтуванні. Місто розділено на дві групи — прибічників Монтеккі та Капулетті, котрі тиняються вулицями та шукають нагоду пролити кров.
У сім'ї Капулетті росте донька, Джульєтта, їй лише тринадцять, вона слухняна, весела, любить батьків. Вона кориться традиції і погоджується на одруження з нелюбим Парісом, коли про це просить батько. Але покірність її має межі. Така вона до того часу, доки не зустріла Ромео, доки в її душі не прокинулося світле почуття, яке неминуче встало в суперечність зі звичаями її оточення, волею близьких та рідних.
Але над усім, що сталося, над усіма скорботами та втратами простягається всеохоплююче почуття, в якому змішано захоплення силою та чистотою кохання та смуток через його трагічний кінець.
А до нас дійшли заключні рядки трагедії:
Нет повести печальнее на свете,
Чем повесть о Ромео и Джульетте более века с момента создания трагедии В. Шекспира «Ромео и Джульетта», но к этому времени зрители волнуются, наблюдая за судьбой влюбленных из Вероны, а актеры, получившие роль в трагедии, воспринимают это как самое яркое событие в своей творческой жизни.
"Ромео и Джульетта" (1595) относится к первому этапу работы выдающегося драматурга, когда писатель создает в основном лирические комедии. В двух трагедиях (вторая, в дополнение к одной по имени, "Джулий Цезарь"), несмотря на большое
жизнь невыносима. Кроме того, эта вражда является жалостью к защите чести семьи, которая, как представляется, охраняется обоими лагерями. Возможно, когда-то этот конфликт имел реальную основу, но теперь даже память о нем все еще закончена. Эта вражда является остатком древнего, но она все еще имеет власть и может помешать установлению новой морали, нового порядка.
Таким образом, две социальные и моральные силы сталкиваются с трагедией: дух феодальной жестокости и мести и принципы любви, гармонии гея Возрождения. Но прежде всего, "Ромео и Джульетта" является величайшим гимном любви. Молодой человек и девушка из враждующих семей влюбились друг в друга. Их любовь – это не только страстное чувство, которое не признает никаких препятствий, но и чувство, которое бесконечно обогащает душу. Шекспир очень этично показывает рождение и развитие этого высокого чувства. Здесь Ромео видит Джульетту на балу, и ее красота впечатлила молодого человека:
Любовь Ромео и Джульетты – непреодолимая, чистая и героическая – длится всего несколько дней и контрастирует с древними взглядами и отношениями средневекового заклинания, под которыми расположены Капулетти и Монтекки. Это настоящая борьба за свободную жизнь и права человека. Трагическая гибель детей была окончательно примирена враждующими семьями, но какой ценой! Своей смертью влюбленные, кажется, покупают победу по новому жизненному принципу - принципу мира, дружбы, любви.
надеюсь правельно если нет то жалобу не кидайте(
Объяснение:
На початку оповідання ми бачимо звичайну, як на перший погляд, сім’ю американців, яка проживала в Єгипті, в Каїрі, в котрій росте десятирічний син, а батьки майже розлучені. Нічого особливого. Батько — професійний льотчик, втративши постійну роботу у нафтрозвідувальній компанії, починає підробляти зйомкою кіно-стрічок про акул. Дружині набридло життя далеко від дому і вона повернулася назад до США. Жертвою їхніх стосунків та побутових негараздів став їхній син. Його звали Деві. За всі 10 років, батько, зайнятий своєю роботою, майже не звертав уваги на сина. Але сталась подія, яка змінила хід його життя.
Основная часть.
Деві жахнувся, побачивши зранене тіло батька, яке випливло на берег. Одна рука була знекровлена, виднілися м’язи, а інша стікала кров’ю. Бен розумів, що сам не зможе керувати літаком. Тому морально почав готувати сина до керування літаком. Через силу Деві затягнув батька до літака. Бен ніколи не бачив такого виразу обличчя свого сина. Закінчення
Оповідання має щасливий кінець. Бен, хоч і став інвалідом, але все ж у нього залишилась одна рука. Після пережитого, стосунки між батьком і сином починають налагоджуватись.
( Не суди строго , я просто хочу
(Если не правильно, извини)
