Картина очень красивая . Вдохновляет ! Вдали очень виды горы - они очень красивые . Листва вся ораньжево-красная .
Объяснение:
дія нагадує дитячу забаву з побудови фортеці зі снігу. видно, що споруда складається з великих грудок снігу. ця споруда розбиває вершник на коні. вершник у високій хутряній шапці, а кінь темного забарвлення з чорною гривою. він розбиває снігову перешкоду своїми копитами. перед сніжною фортецею зображена людина на санях з палицею в руках. швидше за все, поруч з ним є ще люди, вони захищають фортецю. за вершником натовп веселих людей, які теж з палицями в руках. вони прийшли, щоб захопити фортецю. «взяття сніжного містечка» - це така забава, на яку збираються всі мешканці. одна група людей як би захищає снігову фортецю, а інша намагається її зруйнувати.
на картині багато усміхнених, сміються людей. кожен персонаж промальований до найдрібніших деталей. все в теплих кожухах, шапках і валянках. у кожної людини свій вираз обличчя, але їх всіх об'єднує нестримні веселощі. навіть сани, зображені справа, намальовані з усіма нюансами. художник точно передав відчуття свята і радості. завдяки чітко промальовані деталей, картина виглядає як фотографія, як ніби автор зумів зафіксувати саме ту мить, коли кінь розбиває фортеця. весела юрба людей здається яскравою, завдяки контрасту одягу і білого снігу. всі жителі радіють, що відбувається як діти. суриков передав настрій натовпу шляхом ретельної промальовування кожного виразу обличчя і найдрібніших деталей.
На своей последней картине «Осенние дожди» В.Е. Попков запечатлел стоящего на крыльце дома великого русского поэта, Александра Сергеевича Пушкина, задумчиво вглядывающегося в осенний пейзаж. На картине преобладают оранжевые и серые тона – изображен пасмурный осенний день, и хотя самого дождя не видно, вне всякого сомнения, он или вот-вот польет, или уже моросит. Пушкин стоит, как будто скукожившись от холода и пронзительного ветра – он обхватил себя одной рукой, лица его не видно, но создается ощущение, будто стоит он тут давно и уходить не собирается. Зачем стоит он на крыльце? Быть может, черпает вдохновение для своих последующих работ?
«Унылая пора! Очей очарованье»… Великий поэт любил осень и красиво описывал ее в своих работах. Именно поэтому дождь и ветер совсем не пугали его, плохая погода совсем не была помехой. Скорее, наоборот, осень дарила ему лирическое настроение и служила главным источником вдохновения для его легендарной поэзии.
Быть может Пушкин ожидает кого-то, а может просто любуется прекрасным пейзажем родного края, яркими красками осеннего дня. Но, несомненно, скоро разразится настоящая гроза, и заставит поэта распрямить плечи и войти в дом, прячась от ненастья.
Картина пронизана грустью, но она светлая и оставляет нас с надеждой на то, что после дождя обязательно будет солнце и осень опять засияет своими яркими красками!