Юшка: в рассказе платонова «юшка» главный герой был не понят окружающими его людьми. все его толтали, кидались камнями, обижали. и никто не мог посочувствовать, никто не проявил сострадания. можно подумать, что из-за такого отношения к себе он не любил людей, но это не так. юшка был особенным человеком. в то время, когда сочувствие и сострадание должно было быть направлено в его сторону, он сам проявлял эти чувства к обижающим его людям. он думал, что так они проявляют любовь, любя его. на сочувствие и сострадание способны такие люди, как юшка, люди, которые прислушиваются к сердцу и душе. с такими качествами люди становятся намного добрее. другие же, лишенные этих качеств люди, не изменяются, а становятся только злее. таким людям тяжело в жизни. когда к ним проявляют сострадание и сочувствие, они понимают, что человек, проявивший эти чувства, прав, и от этого становится ещё больнее на душе. каждый должен обладать сочувствием и состраданием, как юшка. кусака: в рассказе "кусака" описана тема любви людей к животным, точнее к собаке. тут заметно, как изменяется характер кусаки по отношению к людям, но только тогда, когда к ней проявляют сострадание, даже если это происходит быстро. и так злобная и кусачая собака "расцвела всей своей собачьей душой", но счастье было недолгим. девочка, получив любовь и преданность кусаки, бросила ее и даже не попрощалась. я считаю, что девочка не виновата, так как девочке не разрешила мама, и она еще маленькая. вероятно, что ей тоже тяжело расставаться с собакой. это первый урок сострадания из жизни девочки. главный герой рассказа "юшка" был таким же человеком. несмотря на то что и дети, и взрослые его обижали, он не обращал на них внимания. он не озлобился на них, а просто все терпел. но он верил в чудо, которое должна была совершить его приемная дочь, которая хотела стать врачом. и юшка ей, отдавал последние деньги, во всем себе отказывал, но продолжал верить в то, что девочка его вылечит. в этом рассказе меня поразило равнодушие родителей к поступкам детей. они могли рассказать детям о сочувствии и сострадании, вместо того чтобы ничего не делать. человек живет в обществе, поэтому важно иметь сочувствие и сострадание к другим людям.
Дядько том — негр, спочатку раб сім’ї шелбі, потім раб гейлі, потім його господарем стає сент-клер, і останній — саймон легрі. головний герой роману. чесний, добросердечний, благочестивий, вразливий. реплік тома в романі не так вже й багато, проте всі вони підкреслюють, що том — глибока особистість. змінив світогляд багатьох героїв, їх ставлення до рабів. еліза — мати гаррі, проданого разом з томом. вирішує бігти разом з сином, зрештою виявляється разом з чоловіком і сином в канаді. сім’я шелбі: джордж шелбі — син подружжя шелбі, молодий господар. у дитинстві дружив з томом, вчив його грамоти. згодом знаходить вмираючого тома, ховає його і відпускає всіх своїх рабів. в силу своєї молодості, джордж імпульсивний, рвучкий, емоційний. містер шелбі — старий господар. дуже любив і цінував тома як цінного працівника, але був змушений його продати. помирає в кінці розповіді. місіс шелбі — господиня. любить сина і чоловіка, також цінувала тома і дуже не хотіла, щоб чоловік продав його. справжня леді, розумниця і красуня. сім’я сен-клер: огюстен сен-клер — господар. легковажний, але лояльний і справедливий. добре поводиться зі своїми слугами. азартний, легкий на підйом, розумний і дотепний. часом саркастичний. мав пристрасть до алкоголю, але згодом, після розмови з томом, кидає пити. огюстен рідко навідується до церкви, чим дуже незадоволена його дружина, марі. він пояснює це тим, що йому там нудно, хоча насправді він давно зневірився в бозі. купивши тома, огюстен багато що переглядає в своєму житті — кидає пити, стає більш вдумливим, стриманим. ненавидить рабство і хоче звільнити всіх своїх рабів. прислухається до думки тома, часом радиться з ним. обожнює свою дочку єву, дуже страждає, коли та помирає. гине від удару ножем. евангеліна «єва» сен-клер — єдина дочка господарів. юна, але дуже глибокодумна, розважлива дівчинка. обожнює всіх слуг, особливо меммі і тома. просить батька, щоб той звільнив їх. вихована аристократкою, єва начисто позбавлена егоїзму; за словами її батька, «зло не пристане до єви». співчуття, милосердя — це все про неї, меммі називає її «янголятком». рано помирає від туберкульозу. всі сумують і по єві, від слуг до батька. марі сен-клер — господиня, дружина огюстена. егоїстична, показно-релігійна жінка, повна протилежність своєї дочки і чоловікова. істерична, безладна. іпохондрик. постійно на все скаржиться, не терпить, коли їй суперечать. піднімає руку на своїх слуг, чого не дозволяє собі огюстен і тим більше єва. після смерті чоловіка і доньки розпродає всіх слуг. офелія — кузина огюстена, двоюрідна тітка єви. родом з нової ії. ненавидить рабство, але недолюблює негрів. сувора, дисциплінована жінка. все робить своїми руками, не до слуг, чим викликає здивування і недовіру на півдні. цілеспрямована, справедлива леді. але і їй не чужі співчуття, милосердя. чесна, пряма. не любить марі, обожнювала єву. огюстена любить з дитинства, хоч і вважає його легковажним і необов’язковим. огюстен подарував їй дівчинку — негритянку по імені топси. офелія виховує її, відвозить в вільні штати і там звільняє її. альфред сен-клер — рідний брат огюстена, повна йому протилежність. деспотичний, жорсткй. насмішкуватий. має сина енріка, схожого на нього самого; той зовсім не схожий на єву, але дуже її любить.
