Жили да были два генерала, и так как оба были легкомысленны, то в
скором времени, по щучьему велению, по моему хотению, очутились на
необитаемом острове.
Служили генералы всю жизнь в какой-то регистратуре; там родились,
воспитались и состарились, следовательно, ничего не понимали. Даже слов
никаких не знали, кроме: "Примите уверение в совершенном моем почтении и
преданности".
Упразднили регистратуру за ненадобностью и выпустили генералов на волю.
Оставшись за штатом, поселились они в Петербурге, в Подьяческой улице на
разных квартирах; имели каждый свою кухарку и получали пенсию. Только
вдруг очутились на необитаемом острове, проснулись и видят: оба под одним
одеялом лежат. Разумеется, сначала ничего не поняли и стали разговаривать,
как будто ничего с ними и не случилось.
Раскольников.Сильная и противоречивая личность,потерявшая нить,связывающую его с жизнью и разумом.Некоторые современники считают его сумасшедшим,другие признают безысходность его положения.
Его тяжелая судьба и капиталистическое общество,в котором не было места состраданию и печали,сжали душу Раскольникова словно тиски.Когда автор описывает Петербург,он не случайно использует краски для пейзажа: гиблые и безжизненные деревья,серое неприветливое небо и т.д. Много желтого в пейзаже,а желтый цвет в литературе-символика смерти,болезни,сумасшествия... В убийстве он видел не только свое но и других. Что убив одну бабку,он даст спокойно жить многим людям,которые имели с ней дело. Но почему именно топор? Топор,как известно-символ народного бунта. Раскольников выступает против этого общества,идет наперекор правилам и убеждениям.Его сны так же имеют особое место в произведении.
Уже после убийства,мы видим всю глубину размышлений и душевных терзаний героя.Его постоянный страх быть разоблаченным,страх перед самим собой.Что он сотворил,что он сделал? Эти вопросы не дают ему покоя.Мысль о самоубийстве так же проскакивает у него,когда он бродит по темным улочкам,символика которых означает потерю его жизненного пути,и лишь Сонечка со свечей,как символ надежды на новую жизнь,дает ему силы продолжить борьбу. Он дает чистосердечное признание,но не просто,как сам его факт,а как самораскаяние за содеянное.
Раскольникова нельзя назвать убийцей в полной мере. Его состояние было близкое к афективному,что сподвигло его на такой отчаянный шаг.Безусловно убийство остается убийством,но при каких условиях и обстоятельствах оно было совершено-этот вопрос и остается до сих пор актуальным для критиков и литературоведов
Талановитий автор гуманістичного напряму в літературі В. Г. Короленко у творі «Сліпий музикант» розповів історію обдарованого хлопчика, який був сліпим від народження. У цьому творі автор розкриває таку тему, як роль мистецтва в житті людини.
Петрусь народився в негоду, що стало символом прийдешнього нещастя. Хлопчик був абсолютно здоровий, от тільки з народження доля позбавила його можливості бачити фарби цього світу і бачити його безпосередньо. Його виховували мати і дядько. Вони виступили синонімами ніжності, чуйності, з одного боку, і мужності, сили і духу, з іншого. Вони завжди були поруч, дозволяли хлопчикові адаптуватися до світу, який його, як каліку тільки відштовхував.
Петрусю доводилося складніше інших дітей, адже він не бачив. Але дитяча душа хлопчика почала тремтіти, коли на п’ятому році життя його вибрала музика. Саме так.
Музика виступає у книзі ще одним героєм і ангелом охоронцем незвичайного хлопчика. Захоплення музикою відкрило для дитини небувалі фарби існуючого світу, світ емоцій, котрий він розумів на універсальній мові.
Звуки давали Петрусю всю палітру почуттів і їх переливів.
Саме професійні заняття фортепіано, гри на дудці дозволили хлопчикові, який не бачив від народження, відчути всю повноту життя, знайти подругу, побудувати сім’ю і відчувати себе повноцінною людиною.
Петрусь пройшов ряд вікових криз, впоратися з якими йому до близькі та сусідська дівчинка Евеліна. Музика ж дозволила герою реалізувати себе як особистість, відчути впевненість і дало усвідомлення, що він такий же повноцінний член суспільства, як і всі інші.