Объяснение:
Наталка Полтавка майже ідеальна дівчина, здається, що вона не має жодної вади. Від першої появи на сторінках твору до останньої хвилини Наталка залишається втіленням найкращих якостей українських жінок. Її монолог і перша пісня розкривають вірність дівчини у коханні, щирість і глибину її почуттів. А в сцені зустрічі Наталки з возним вона вражає своїм почуттям гідності, гордістю і розумом. Крім того, Наталка не прагне вийти за багатого нелюба, знає про нерівність і рівність людей та добре орієнтується в соціальних відносинах.
Вона привітна і чемна людина, гарна робітниця і любляча дочка. «Золото, а не дівка», — захоплено говорить про героїню виборний. Вона готова на самопожертву заради матері – вийти заміж за пихатого і самозакоханого возного.
Але повернення її коханого Петра відродило в дівчині мужність і рішучість. Не кожна дівчина в ті часи була здатна розірвати стосунки з багатим нареченим і порушити свою обіцянку. Наталка й тут опиняється на висоті – вона наполегливо відстоює своє щастя і добивається свого. Героїня п’єси І. Котляревського нагадує чудову героїню доброї казки, яка робить лише добрі справи і живе виключно по правді. Саме у казках такі персонажі нагороджуються багатством, щасливим життям або щирим коханням. Можливо саме тому образ Наталки так приваблює читачів і глядачів. Адже в цьому образі утверджуються кращі дівочі якості, якості, яки у всі часи підносила народна мораль, якості, які й зараз повинні прикрашати наших співвітчизниць.
Марися – дочка Мартина Борулі. Юна працювита, розумна дівчина, шанує народні звичаї і традиції. Вона не прагнула стати дворянинкою, вона хотіла просто жити так як всі мати свою сімю. Батько казав їй нічого не робити і поводити себе як дворянка, називати батька “папашею”, але Марися не може бути дворянкою в неї тече селянська кров. Марися вправна хазяйка, не може сидіти без роботи.
Марися — найбільш стійка до змін, бо має міцну моральну основу, вона намагається зберегти своє щастя, їй панське життя, яким марить батько, ні до чого. Справді, Мартин Боруля виховував своїх дітей у дусі здорової народної моралі, про що свідчать Марисині слова: «Перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб робить, і що тільки той має право їсти, хто їжу заробляє».
ответ:Главный герой – молодой офицер в отставке Владимир Дубровский. Он приезжает в имение своего отца и узнает, что отчий дом и все имущество переходит по решению суда к помещику Троекурову. Этого человека Владимир считает причиной всех несчастий и виновником смерти своего отца. Вот что он говорит Марии Кирилловне: „.. я тот несчастный, которого ваш отец лишил куска хлеба, выгнал из отеческого дома и послал грабить на больших дорогах» .
Часть дворовых людей господ Дубровских отказывается переходить к новому хозяину, они бунтуют и требуют мести. Кроме того, Владимир поджигает родной дом, чтобы тот не достался Троекуровым. По вине кузнеца Архипа в огне пожара погибают приказчики. Теперь молодому Дубровскому нет дороги назад – он уходит в лес и становится предводителем разбойников.
Мне кажется, что обстоятельства жизни, несчастья, случившиеся с его семьей, а также протест и гнев крепостных крестьян заставили Владимира Дубровского стать грозным разбойником.
Андрей Гаврилович Дубровский был дворянином. У него было поместье, и он владел семьюдесятью душами крепостных.
У него был друг – Кирилла Петрович Троекуров. Человеком Троекуров был очень знатным.
Однажды Дубровский поссорился с Троекуровым. Троекуров разозлился и решил отнять у своего бывшего друга поместье.
Троекуров добился своего. На суде у Дубровского случился нервный срыв.
Егоровна, нянька Владимира Дубровского, послала ему письмо. В нём она писала, что у отца Владимира со здоровьем совсем плохо.
Владимир Дубровский с восьми лет после смерти матери жил в Петербурге, воспитывался в Кадетском корпусе.
Узнав о болезни отца, Владимир сразу же к нему приехал.
Через некоторое время в Кистенёвку – имение Дубровских – приехал Троекуров. Он хотел помириться с Андреем Гавриловичем. Когда отец ладимира Дубровского увидел в окно Троекурова, ему стало плохо, и он умер.
Троекуров передал документы на управление Кистенёвкой Шабашкину, который Кирилле Петровичу отобрать эту деревню у Дубровских.
Шабашкин и другие люди Троекурова остались ночевать в Кистенёвке. Дубровский не хотел, чтобы его дом достался этим людям, и сжёг его вместе с Шабашкиным и компанией. Правда, сжечь этих людей он не хотел. Это была затея кузнеца Архипа, который специально закрыл дверь в доме, в котором ночевали пьяные приказные.
Дубровский остался без гроша в кармане, и он стал разбойником вместе со своими холопами.
Объяснение: Я читал
