ответ
«Станционный смотри́тель» — повесть Александра Сергеевича Пушкина из цикла «Повестей покойного Ивана Петровича Белкина», оконченная 14 сентября 1830 года и изданная в 1831 году.
По повести создан литературно-мемориальный музей «Дом станционного смотрителя» в деревне Выра Гатчинского района Ленинградской области.
Персонажи
Самсон Вырин — смотритель почтовой станции, коллежский регистратор.
Дуня — дочь Вырина, вела хозяйство в станционном доме.
Ротмистр Минский — проезжий офицер, увёз Дуню в Петербург.
Жена пивовара — живёт с мужем и сыном в бывшем доме смотрителя станции.
Ванька — сын пивовара
Григо́рій Са́вич Сковорода́ (22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — видатний український філософ-містик, богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики. Мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також життя, через що його називали «Сократом».
Освіту здобув у Києво-Могилянській академії (хоча вищої освіти не скінчив). Філософські погляди Сковороди присвячені головним чином етиці. Власної філософської системи не створив. Не був лояльним до церковної та світської ієрархії, відкидав будь-який примус, не любив церковних ритуалів, віддаючи перевагу особистій духовній свободі. Від 1769 року вів життя самітника й мандрівного філософа; мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання.
Григорій Сковорода писав свої художні та філософські твори, а також вів листування зі своїми сучасниками, двома мовами: латинською та російською.[⇨]
За життя не надрукував жодного твору.
Объяснение:
Народився в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що нині на Полтавщині у козацькій родині. Батько Сава Сковорода був рядовим козаком, малоґрунтовним, у мирний час займався шинкуванням і продажем вина у Чорнухах; помер наприкінці 1730-х або на початку 1740-х рр.
Мати Пелагея походила зі Шанґіреїв, рід яких виводиться з козаків Канівського полку, що мали кримськотатарське походження, вихрещених у часи Хмельниччини[2]. Григорій мав старшого брата Степана, який здобув освіту у Бреслау. З дитинства ріс «чудним» хлопчиком, заглибленим у свої думки, до господарської роботи непридатним. Влітку 1730 його віддали до 4-річної дяківської школи в Чорнухах.
У серпні 1734 Григорій вступив до Києво-Могилянської академії, яка на той час перебувала на вершині свого розквіту. З перших академічних (ординарних) класів (аналогія, інфима) вивчали руську книжну, польську мови і поступово переходили на латину, яка ставала основною в подальших класах (граматика, синтаксима, поетика й риторика); також вивчали церковнослов'янську. Протягом навчання в Академії вивчив латинську, грецьку, церковнослов'янську, польську, німецьку. Крім того, в класах поетики й риторики за бажанням проходили екстраординарні класи грецької, гебрайської та німецької мов. Навчався Грицько дуже добре, багато часу проводив в академічній бібліотеці, опанувавши твори античних авторів. Певний вплив на нього мав викладач екстраординарних класів Симон Тодорський, заняття якого Сковорода відвідував у 1738—1740 роках. Свого часу Тодорський навчався в університеті Галле і був близький до пієтистів. У 1740-му юний Сковорода перейшов до класу філософії, який передбачав 2-річне навчання. Філософію викладав Михайло Козачинський. Філософський курс базувався на інтерпретаторах Арістотеля.
Характеристика Ленского
Владимир Ленский – молодой помещик 18-ти лет, некоторое время проживавший в Германии и вернувшийся на родину ученым, поэтом, с вольнолюбивыми мечтами. Он уже смотрел на мир по –другому, по – европейски… Он верил во что-то светлое, одухотворенное… Он писал стихи о любви, прославляя, возвышая ее. Его творения смог по достоинству оценить скучающий Онегин, проживающий по соседству, и познакомившийся с Ленским недавно.
Ленский богат, хорош собою. Его везде принимали как потенциального жениха. Но Ленский о женитьбе пока не думал, он был сильно увлечен своим творчеством и ему очень важно было мнение нового друга Онегина. За последнее время они так сдружились, что стали неразлучными друзьями («от нечего делать»).
Любовной музой молодого поэта была Ольга Ларина, соседка, подружка детства, они вместе росли, и их родители еще тогда повенчали их.
Характеристика Ольги Лариной
Молодая девушка, красивая, скромная, невинная. Всегда послушна, весела. У Ольги голубые глаза и красивая улыбка, густые, вьющиеся волосы, нежный голос, стройная фигура. Она младшая сестра Татьяны и полная ей противоположность.
Характеристика Татьяны Лариной
Татьяна старшая сестра Ольги и ее полная противоположность. Если Ольга красива, весела, свежа и румяна, то Татьяна – бледна, молчалива, печальна, дика, боязлива. Она не ласкова, пассивна, казалось бы, безразлична ко всему происходящему: «Играть и прыгать не хотела и часто целый день одна сидела молча у окна».
На самом деле, она не была глупой. Все это время она мечтала…Даже в детстве она мечтала о чем-то, жила в своем волшебном мире, играла, разговаривала со своей единственной куклой. Но потом и это прекратилось, Татьяна была странным, замкнутым и молчаливым ребенком. Когда няня собирала на лугу ребятишек для Татьяны, то та, почему-то не хотела играть в горелки, ей скучны были эти детские игры (забавы). Она казалась как-то не по-детски взрослой. Она любила на балконе встречать рассвет, провожать закат. Любила перемену времен года и очень любила читать романы.