письмовий твір роздум або розповідь про усвідомлення рівності жінок і чоловіків у всіх сферах суспільного життя як необхідна умова розв‘язання актуальних політичних соціально-культурних та психологічних проблем
Програму з української літератури для 10–11 класів створено на основі Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 23. 11. 2011 р. № 1392), з урахуванням Програми з української літератури для 5–9 класів для загальноосвітніх навчальних закладів (2012 зі змінами 2015–2017 рр.) та відповідно до Концепції «Нової української школи» (2016).
Предмет «Українська література» в 11-річній загальноосвітній школі вивчає кращі зразки художньої літератури як мистецтва слова, допомагає формувати, збагачувати внутрішній світ молодої людини, позитивно впливати на її свідомість, морально-етичні цінності, розвивати інтелектуальні, творчі здібності, естетичні смаки, самостійність мислення й громадянський вибір. Усе це сприятиме самореалізації особистості в майбутньому.
Представлена програма спрямована на виховання естетичного чуття школярів, котрі живуть у постінформаційній реальності, якій, на думку сучасних науковців, притаманні стрімкі соціокультурні зміни, «кліпове» сприйняття подій, «агресивна візуальність» навколишнього середовища тощо. В умовах, коли старшокласники значну частину свого життя проводять у віртуальному світі, перебувають у реальності, де співіснують елітарне й масове, де pr-технології можуть створити подію з того, що не має високої естетичної вартості, важливо навчити їх розрізняти якісні мистецькі об’єкти від того, що є проминальним і кон’юнктурним.
Навчальну програму зорієнтовано на те, щоб прищепити старшокласникам любов до книжки, привчити їх до читання як соціокультурної практики, що визначає якість життя. Якщо нині ми наголошуємо на важливості ідеї «навчатися впродовж життя», то таке завдання неможливо реалізувати без читання. Саме читання спонукає до постановки екзистенційно важливих запитань і пошук на них відповідей. Саме від сприйнятого в книжках художнього й психологічного досвіду залежить формування свідомості наших старшокласників, які хочуть бути успішними творцями сьогодення, активними громадянами України як країни європейської і «країни культури».
Пропонована програма спирається на Концепцію «Нової української школи» і є перехідним етапом до викладання української літератури на її засадах. Нині важливо навчити старшокласників усвідомлено ставитися до читання, формувати власну естетичну траєкторію самоосвіти, розвивати художній смак. Це сприятиме розвитку креативності, творчого мислення, яке дає можливість бути соціально активною особистістю, готовою жити у відкритому громадянському суспільстві, сформованому на принципах гідності, поваги до іншого, демократизму тощо.
Отже, метою шкільного вивчення української літератури є:
– формування гуманістичного світогляду старшокласників, долучення їх засобами художньої літератури до загальнолюдських і національних цінностей;
¬– виховання національно свідомих громадян України;
– естетичний розвиток учнів, підвищення їх загального культурного рівня та розширення культурно-пізнавальних інтересів;
Москва. Кремль. Уже белокаменный. Царская трапезная. За трапезой Иван IV Грозный. Позади, за спиной царя, стольники. Супротив — князья да бояре. По бокам — охрана, опричники.
Царь Иван Васильевич в преотличнейшем настроении. Ну, чем не повод превратить будничную трапезу в маленький, для своих, праздник? Открывая пированьице «в удовольствие своё и веселие», Грозный повелевает стольникам нацедить для опричнины заморского, сладкого, из царёвых запасов вина. Сам же зорко следит, как пьют его верные слуги, ведь винопитие — ещё и испытание на лояльность. Однако и удалые бойцы не лыком шиты: пьют как положено, пьют — царя славят, вино сладкое по губам течёт. Иван доволен, но вдруг замечает, что один из них, из опричников, к золотому ковшу с золотым вином не притрагивается. Узнав в нарушителе дворцового этикета своего любимца Кирибеевича, грозно отчитывает его: «Неприлично же тебе, Кирибеевич,/ Царской радостью гнушатися;/ А из роду ты ведь Скуратовых,/ И семьёю ты вскормлен Малютиной!..»
Кирибеевич, лукавый и ловкий, как бес, разыгрывает перед царём, для него персонально, душещипательную сцену. Потому, мол, не пью — в золочёном ковше не мочу усов, — что до страсти влюбился в красавицу, а она от меня, недостойного, как от нехристя, отворачивается, полосатою фатою закрывается. Узнав, что зазноба его выдвиженца всего лишь купеческая дочка, Иван Васильевич смеётся: мол, возьми перстенёк мой яхонтовый, прикупи ожерелье жемчужное и пошли дары драгоценные ты своей Алене Дмитриевне. Сладишь дело — на свадьбу зови, ну, а прежде свахе покланяйся...
Перехитрил-таки Малютин выкормыш самого Ивана Четвёртого! И не врал ему вроде бы, все, как есть, на духу рассказывал, только правду последнюю при себе оставил: не поведал про то, что красавица «В церкви Божией перевенчана,/ Перевенчана с молодым купцом/ По закону нашему христианскому».
Свахе покланяйся? Без свах обойдёмся! Главное — царь на его стороне. Да и сам он недаром в опричнине, здесь законникам делать нечего!
Дела у Степана Парамоновича идут успешно. А то, что сегодня баре богатые в его заведение не заглядывают, к деликатному товару не прицениваются, так ведь день на день не приходится. Но вот уж и вечер, зима, рано темнеет, гостиный двор давно опустел, пора и ему домой, к молодой жене, к милым деточкам. Хорош у Калашниковых дом — высок, ладен, под стать хозяину. Да уж ежели с утра не везёт, так обязательно до ночи. Думал: деточки почивают, а они плачем плачут! Думал: жена ненаглядная его ужином на белой скатерти встретит, а её и дома-то нету! Сильно волнуется Степан Парамонович, спокойный он мужчина, выдержанный, а волнуется: снег, метель, мороз, темень — уж не случилось ли чего с Аленой Дмитриевной? Ох, случилось, случилось, и страшное! Опозорил её Кирибеевич! И не где-нибудь, посередь улицы, словно тать, как зверюга, набросился, целовал, миловал, уговаривал! На глазах у соседей разбойничал. Те смеялись и пальцем показывали: мол, что деется, ну и бесстыжие!
препятствия, оказывается сильнее любых предрассудков. Любящие по-настоящему люди должны быть вместе. Такова главная мысль повести. Идея выражена в словах «любовь всего сильнее», которые написал в письме к отцу Натальи Алексей. Её главные герои — Наталья и Алексей. Немалую роль играют в повести няня и отец Натальи. Есть и эпизодические персонажи: царь и священник. Отрицательных героев среди названных нет, но особую симпатию вызывает Наталья, не случайно, мне кажется, её именем названа повесть. Во-первых, она умеет любить. Она понимает, что её чувство настоящее. Во-вторых, она заботится о своих близких, переживает, что может их обидеть. Еше Наталья очень преданный человек, она остается рядом с Алексеем даже во время войны. Она тонко чувствует, переживает, является образцом русской женщины.
Програму з української літератури для 10–11 класів створено на основі Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 23. 11. 2011 р. № 1392), з урахуванням Програми з української літератури для 5–9 класів для загальноосвітніх навчальних закладів (2012 зі змінами 2015–2017 рр.) та відповідно до Концепції «Нової української школи» (2016).
Предмет «Українська література» в 11-річній загальноосвітній школі вивчає кращі зразки художньої літератури як мистецтва слова, допомагає формувати, збагачувати внутрішній світ молодої людини, позитивно впливати на її свідомість, морально-етичні цінності, розвивати інтелектуальні, творчі здібності, естетичні смаки, самостійність мислення й громадянський вибір. Усе це сприятиме самореалізації особистості в майбутньому.
Представлена програма спрямована на виховання естетичного чуття школярів, котрі живуть у постінформаційній реальності, якій, на думку сучасних науковців, притаманні стрімкі соціокультурні зміни, «кліпове» сприйняття подій, «агресивна візуальність» навколишнього середовища тощо. В умовах, коли старшокласники значну частину свого життя проводять у віртуальному світі, перебувають у реальності, де співіснують елітарне й масове, де pr-технології можуть створити подію з того, що не має високої естетичної вартості, важливо навчити їх розрізняти якісні мистецькі об’єкти від того, що є проминальним і кон’юнктурним.
Навчальну програму зорієнтовано на те, щоб прищепити старшокласникам любов до книжки, привчити їх до читання як соціокультурної практики, що визначає якість життя. Якщо нині ми наголошуємо на важливості ідеї «навчатися впродовж життя», то таке завдання неможливо реалізувати без читання. Саме читання спонукає до постановки екзистенційно важливих запитань і пошук на них відповідей. Саме від сприйнятого в книжках художнього й психологічного досвіду залежить формування свідомості наших старшокласників, які хочуть бути успішними творцями сьогодення, активними громадянами України як країни європейської і «країни культури».
Пропонована програма спирається на Концепцію «Нової української школи» і є перехідним етапом до викладання української літератури на її засадах. Нині важливо навчити старшокласників усвідомлено ставитися до читання, формувати власну естетичну траєкторію самоосвіти, розвивати художній смак. Це сприятиме розвитку креативності, творчого мислення, яке дає можливість бути соціально активною особистістю, готовою жити у відкритому громадянському суспільстві, сформованому на принципах гідності, поваги до іншого, демократизму тощо.
Отже, метою шкільного вивчення української літератури є:
– формування гуманістичного світогляду старшокласників, долучення їх засобами художньої літератури до загальнолюдських і національних цінностей;
¬– виховання національно свідомих громадян України;
– естетичний розвиток учнів, підвищення їх загального культурного рівня та розширення культурно-пізнавальних інтересів;
Объяснение: