У листопаді 1669 Париж відвідала делегація послів султана Османської імперії (Оттоманської Порти) Мехмеда IV. Бажаючи справити враження на послів, Людовик XIV прийняв їх у всій своїй величі. Але блиск алмазів, золота і срібла, розкіш дорогих тканин залишили турецьку делегацію байдужою. Досада короля була тим сильнішою, бо, як виявилося, глава делегації Солиман-ага виявився обманщиком, а не послом турецького султана. Людовик замовляє Мольєру і Люллі «смішний турецький балет», в якому була б висміяно турецька делегація, для чого призначає йому консультанта, шевальє д’Арвье, що недавно повернувся з Туреччини і знайомого з їхньою мовою, звичаями та традиціями. Навколо «Турецької церемонії» протягом 10 днів репетицій було створено імпровізоване подання “Міщанин-шляхтич”, показане королю і королівському двору 14 жовтня 1670 в замку Шамбор в декораціях Карло Вигарани від спектаклю «Пан де Пурсоньяк» та з танцями П’єра Боша. Через місяць спектакль був перенесений на постійну сцену Мольєра, в театр Пале-Рояль, перший спектакль в Парижі відбувся 28 листопада 1670. За життя автора було зіграно 42 вистави (6 в 1670 р, 28 в 1671 і 8 в 1672 р, не рахуючи придворних уявлень в жовтні і листопаді 1670 р .: чотирьох в Шамборе і декількох в Сен-Жермені).
Объяснение:
Баллада В. Жуковского "Светлана" - относится к эпохе романтизма в литературе. Поэтому он основана на народных преданиях, приметах, гаданиях; содержит свадебные и подблюдные песни, а сама героиня - "исключительная героиня в исключительных обстоятельствах" - восстаёт против зла, явившегося к ней в страшном сне, в образе жениха-мертвеца.
Грань между явью и сном стерта. И этот факт усиливает таинственное, мистическое восприятие произведения. А появление мертвого жениха приводит в ужас не только героиню.
Однако это оптимистическое произведение, которое стоит особняком в творчестве Жуковского, так как баллада кончается счастливой развязкой (обычно балладам свойственен трагический финал); ее фантастика снимается тем, что вмешательство потусторонних сил – явление мертвого жениха – оказывается сном.
Конец баллады жизнерадостен. По мнению В. Жуковского, человек не только должен проявлять покорность и смирение, он все же создан для счастья:
О! не знай сих страшных снов
Ты, моя Светлана…
В этом и смысл баллады.
И именно так автор относится к Светлане.
А если ещё учесть, что она была написана в 1812 году, во время Отечественной войны, - то становится понятно, почему эта баллада была так любима современниками, которые считали её истинно русской!
Твір на тему «Історія однієї з моїх речей» – Твір на вільну тему
Нас усюди оточує безліч речей. Протягом всього життя, людина користується ними, міняє, викидає старі, непотрібні, здобуває нові. Але є такі речі, які залишаються з нами на довгі роки. І не тому що приносять якусь користь
Ці речі просто стають дороги серцю й здається неможливим представити своє життя без них. Вони вбрали наші переживання, почуття, нагадують нам про значимі події в житті. У кожної людини, напевно, є така річ, що зберігає свою таємницю
Я хочу розповісти про свою таємницю. Це – невелика статуетка гнома. Маленький чоловічок з довгою бородою, у червоному ковпаку й синьому камзолі із золотавими ґудзиками, у смішних гостроносих черевичках, уже довгі роки живе на моїй полиці. Появі в моєму житті цього талісмана, передувала цікава історія
Коли я була маленької, те зовсім не хотіла слухатися старших. Так важко було вчитися збирати за собою іграшки, складати речі, зовсім не цікаво було запам’ятовувати букви. І тоді в моєму житті відбулося одне чудо. Один раз, у коробці з іграшками я знайшла гарну листівку, на якій був зображений маленький гном і щось написане
Мені стало так цікаво, і я попросила маму прочитати напис. Яке ж був мій подив, коли виявилося, що цей лист до мене від казкового гнома. Він писав, що хоче дружити із мною, але для цього мені треба навчитися дбайливо ставитися до своїх речей і іграшок, не залишати їх розкиданими. У цей день, я без нагадування дорослих навела порядок у своїй кімнаті, і на столі знайшла ще одну листівку, у якій гном похвалив мене й відкрив таємницю, де захована цукерка
Із цього дня послання від гнома, сталі з’являтися дуже часто. У них давалися нові завдання й розповідалося про те, як знайти гостинця й сюрпризи в таємних місцях будинку. Захопившись цією незвичайною грою, незабаром я з легкістю початку вбиратися у своїй кімнаті, намагалася слухатися старших і навіть навчилася читати. У той день, коли я перший раз пішла в школу, на столі з’явилася статуетка маленького гнома й останній лист. У ньому говорилося що я вже стала зовсім більша, многому навчилася й гномові настав час відправлятися допомагати іншим маленьким дітям. А на пам’ять про нашу дружбу, він залишив мені подарунок
Звичайно, згодом я зрозуміла, що гном був лише казкою, придуманою моєю мамою. Але це була тільки моя казка, і тому вона мені дуже дорога. З тих пор, це моя улюблена статуетка