Стихотворение наполнено подсказками относительно ситуации, в которой поэт задает вопрос, потому адресатов угадать будет просто.
Мы имеем жестяную рыбу, которой место только у двери в трактир в качестве вывески. Заведение это, очевидно, не из шикарных - выпивка больше напоминает краску, а в качестве закуски товарищи взяли студень. Водосточные трубы элемент городского пейзажа непримечательный, ассоциировать его с музыкальным инструментом мало кто додумается, если на дворе не льет, как из ведра.
Владимир Маяковский прячется от дождя в дешевом трактире. Он наблюдает местных завсегдатаев и возмущен их унынием. Они, наверняка, бранят погоду, делятся скучными впечатлениями о том, что на столе, жалуются друг другу на жизнь. Поэт призывает их оптимистичнее смотреть на жизнь, планировать что-то интересное, участвовать в дерзких творческих затеях.
Объяснение:
Стихотворение "А вы могли бы?" Владимир Маяковский написал в возрасте 20 лет. Оно относится к его раннему творчеству. С одной стороны, его стих, как, впрочем, и остальные, может показаться категоричным и написанным с некоторым вызовом, но это свойственно молодости. Здесь говорится о серых буднях действительности, которые можно увидеть под другим углом. Можно их раскрасить красками, оживить и сделать намного привлекательнее. Воображение может в блюде из студня увидеть "скулы океана". Нам нужно проявлять фантазию, развивать воображение, делать вызов природе, окружающему миру, видеть то, что не видят другие. А вы могли бы сделать то, что не могут другие? Это своеобразный вызов человечеству. Немного резкий, но, в то же врем, позитивно настроенный. Нам нужно видеть красоту в тех неприметных вещах, которые нас окружают.
Антон Пафнутьич бы не самым смелым человеком и, наслушавшись вечером рассказов о разбойничьей шайке Дубровского, забеспокоился, что поселят его куда-то в уединенную комнату, а ночью могут ворваться бандиты. При этом хозяин дома, Троекуров, так расписывал и нахваливал мужество своего нового учителя-француза Дефоржа. Антон Пафнутьич решил, что в компании такого смельчака ему ничего не грозит. Дефорж-Дубровский согласился его охранять и ночью ограбил Антона Пафнутьича, которому в голову не могло прийти, что он просит о защите самого главаря разбойников. Дбуровский, конечно, пригрозил Антону Пафнутьичу расправой, если тот проговорится, но это не Антон Пафнутьич все-таки проговорился и Дубровскому пришлось бежать и скрыться.
Объяснение:
Кафка Франц
«…Я живу в своїй родині більш чужим, аніж най чужіший». Ф. Кафка. Видатний австрійський письменник-модерніст Франц Кафка (1883-1924) з раннього дитинства відчував хворобливу любов-ненависть до батька, який відзначався дуже деспотичним характером, був для родини справжнім тираном. Францові він закидав безталання, дорікав невмінням «крутитися» в житті. Нездатний чинити батькові активний опір, Франц все ж відмовився займатися торгівлею і звернувся до літературної творчості, хоча батько з погордою ставився до цього заняття. Все своє життя Франц Кафка присвятив батьковій родині і ніколи не мав своєї.
Все своє життя син хотів довести батькові власну значущість. То ж не дивно, що одна з основних тем творчості письменника - стосунки у родині - знайшла яскраве відображення у новелі «Перевтілення», яка посідає центральне місце у творчому доробку Франца Кафки. Герой новели - Грегор Замза виріс у Празі у міщанській сім’ї, яка цікавиться винятково матеріальним у житті. Батько Грегора розтринькав майже всі гроші родини, і Грегор змушений служити одному з батькових кредиторів, ставши комівояжером. Батько втратив роботу, мати хворіла на астму, сестра Грета була ще занадто молодою, щоб працювати. Тому Грегор змушений самотужки утримувати родину. Щодня встаючи вдосвіта, він більшість свого часу проводить у дорозі.
«О Боже, … який важкий фах я собі вибрав! День у день дорога. 1 так доводиться хвилюватись набагато більше, ніж на тій самій роботі дома, а тут ще ця жахлива їжа, щораз нові люди, з якими ніколи довше не побудеш, ніколи не заприязнишся». Всі помисли Грегора спрямовані на інтереси родини. Він не має ані друзів, ані коханої дівчини. Нечастими вечорами, які йому випадає провести вдома, Грегор сидить з батьками «біля столу і читає газету або вивчає розклад руху потягів. Ото тільки і розважиться, як заходиться щось вирізувати лобзиком». Усі гроші, зароблені тяжкою працею, Грегор віддає батькам, завдяки чому сім’я мала змогу жити в достатках і мати прислугу. «Він так пишався тим, що зумів забезпечити батькам і сестрі таке життя в такому гарному помешканні». Молодий чоловік мріяв наскладати грошей для сестри, яка чудово грала на скрипці, щоб та здобула освіту в консерваторії. На перший погляд здається, що у родині Замзів панують любов і злагода.
Та одного дощового ранку з Грегором сталася дивна річ: він перетворився на комаху. Вражений цією надзвичайною подією, він навіть не замислюється на тим, чому це сталося і що далі з цим робити, як знову стати людиною. Єдина його думка - що буде з роботою, заробітками, на що житиме сім’я. Батьки та сестра були приголомшені бідою Грегора, проте вони не переймаються тим, як повернути Грегора-людину. їх турбувало лише, як приховати цю подію від сторонніх та де брати гроші. Спочатку мати й сестра жаліли Грегора-комаху, доки була надія на те що він може якимось чином сам одужати. Сестра приносила їжу до його кімнати. Спочатку вона навіть намагалася здогадатися, що смакує братові. Та дуже швидко їй це набридло, і вона «ногою швидко заштовхувала до кімнати будь-яку їжу, а ввечері, байдуже чи він ту їжу тільки покуштував, чи - таке тепер траплялося найчастіше - навіть не торкався до неї, вимітала одним помахом мітли». З часом Грета перестала приховувати свою відразу до брата-комахи. Батько ж від самого початку намагався фізично ушкодити Грегора.
Першого дня, коли трапилося нещастя з сином, він, заганяючи цілком бідолашну комаху до кімнати, «добре турнув ззаду, і Грегор, стікаючи кров’ю, упав аж се-рад кімнати». Іншого разу батько став кидати в нього яблука, і одне з них «просто-таки вгрузло йому в спину». Те яблуко так і залишилося у Грегора на спині , і через рану, завдану батьком, син назавжди втратив рухливість. Затишна кімната Грегора з часом перетворилася на звалище непотрібних речей. З цього по- а мешкання винесли меблі, до яких Грегор звик, а натомість поставили ящики для попелу і сміття. У сім’ї склалася звичка закидати у цю кімнату речі, для яких не знаходилося іншого місця. Доки Грегор міг утримувати родину, його батьки й сестра здавалися безпорад- , ними. Та коли вони зрозуміли, що їхній годувальник більше не зможе працювати, , виявилося, що вони здатні подбати про себе. Батько пішов працювати - носив дрібним банківським службовцям сніданки, мати стала шити вдома тонку білизну для крамниці мод, сестра знайшла собі місце продавця, а вечорами вчила стенографію і французьку мову, щоб згодом дістати якусь кращу роботу.
З вечірніх розмов рідних у вітальні Грегор довідався, «що в них, незважаючи на банкрутство, залишилося з давніх часів трохи грошей, на які за ці роки ще й наросли проценти. До того ж, гроші, які Грегор щомісяця приносив додому, - собі він залишав лише кілька гульденів, - батьки теж не всі витрачали, отже, й назбирався невеликий капіталець».