ответ:Произведение Тургенева "Перпелка" показывает жизнь мальчика в охотничьей семье.
Главный герой это парень возрастом 12 лет. Он первый раз, вместе с отцом, пошел с ружьем на охоту. Когда они сидели в засаде, собака вспугнула перепёлку. Она была ранена и собака её поймала и принесла охотникам уже мертвую. Отец рассказал, что у неё были птенцы и она притворилась раненой чтобы отвести охотников от гнезда. Мальчику стало жалко её деток и он решил её похоронить, а сверху поставил крестик. Потому что он не знал, что над животными крестики нельзя ставить. Они животные, а не люди, и крестики им не нужны. А ночью ему снились кошмары. На утро, он решил, что кровь и охота ему не нравится.
Мне кажется этот мальчик слабохарактерным. Этому мальчику больше нравится цветочки с сестрой рвать, а не охотится. А вот если бы ему было голодно, то он бы изменил свое отношение к охоте.
В рассказе Тургенева мне понравилась собака по кличе Трезор. Это старенькая, но хорошая, добрая собака которая умеет становится в стойку и знает разные команды. Мне показалось, что ей нравится охотится.
Автор описывает природу, предметы бытовой жизни сельских охотников, повадки животных. Из описания я узнал (а) новые слова: "ягдаш"-это такая охотничья сумка куда складывают дичь, и "драхва"-это такая птица похожая на индюка.
Строгий суд Печорина над самим собой, постоянный самоанализ, мешающий радостно ощущать жизнь, в то же время не позволяет ему удовлетвориться малым, быть довольным «самим собой, своим обедом и женой». Что же касается сомнений, которые часто овладевают героем, они - необходимое условие, один из этапов на пути к познанию истины, они не мешают «решительности характера», как говорит сам герой в «Фаталисте». Однако у Печорина и эта черта доведена до предела. Если бы сомнение у него было только этапом на путл к познанию истины, если бы оно было переходным моментом от мысли к действию, была бы несомненной его положительная роль. Но, как пишет Е. Михайлова, «сомнение, отрицание, неверие,- у Печорина стало хроническим состоянием, превратилось в безнадежный скептицизм. И в этом трагедия Печорина, в этом - проклятое клеймо среды и эпохи».
Ось і настали літні канікули, коли можна присвятити час улюбленим заняттям. Мені дуже подобається читати, тому я вирішила познайомитися з книгою Л. Керролла «Аліса в Країні Чудес». Тоді я навіть не могла уявити, скільки задоволення отримаю, читаючи її. З першої сторінки я поринула у цікавий світ пригод, які постійно супроводжували головну героїню Алісу та її друзів. З ними вона познайомилась під час своєї подорожі по загадковій Країні чудес. Тут дівчинка зустрілась із різними чудернацькими істотами, що дивували її своїми здібностями та вчинками. Деякі з них були добрими, але незвичними, наприклад, Чеширський кіт, Пелікан Додо. Інші, навпаки, дуже неприємні, злі та невиховані – це Королева Сердець та її піддані. І взагалі, все у тій країні було не так, але Алісі було цікаво подивитися, що відбувається в іншому світі. Для цього їй довелося навіть декілька разів поміняти свій зріст, іноді це було життєво необхідно (наприклад, коли Королева звеліла відрубати Алісі голову, і їй довелося за до чарівного гриба швидко збільшуватися). Персонажі дивували Алісу, а разом з нею і мене, своїм незвичним виглядом, розмовами і навіть іменами. Серед них найбільше мені сподобався Чеширський кіт, який, як і справжні коти, приходить тоді, коли сам захоче і куди захоче, причому іноді з’являлись тільки його голова або інші частини тіла, що було дуже кумедно. Він підказав Алісі, як повернутися додому, проте для цього їй довелося познайомитись із капризною та норовливою Королевою. Цей персонаж я сприймала як негативний, оскільки в її образі уособлювались усі риси поганого характеру та недостойної поведінки, особливо по відношенню до тих, хто від неї залежавІз всіх персонажів найбільш близькою мені була сама Аліса, непевно, через те, що ми з нею майже одного віку. І я їй навіть трішки заздрю, адже, дійсно, так цікаво було б потрапити у загадкову країну! Мені подобається те, що Аліса смілива, не втрачає інтерес до подій за будь-яких обставин, має власну думку, намагається аналізувати та робити висновки про свої і чужі вчинки. Надзвичайно цікаво було знайомитись із краєвидами цієї загадкової країни, адже там росли не просто квіти, а квіти, що вміють співати, зустрічались чудернацькі тварини і тим підтверджувалась назва країни. Отже, книжка «Аліса в Країні Чудес» виявилась для мене як захоплюючою, так і повчальною, оскільки на цікавих та кумедних прикладах англійським письменником Льюїсом Керроллом були розкриті деякі негарні риси характеру персонажів, що, на мою думку, властиві не тільки казковим героям, але й звичайним сучасним людям, і яких обов’язково потрібно позбавлятися
ответ:Произведение Тургенева "Перпелка" показывает жизнь мальчика в охотничьей семье.
Главный герой это парень возрастом 12 лет. Он первый раз, вместе с отцом, пошел с ружьем на охоту. Когда они сидели в засаде, собака вспугнула перепёлку. Она была ранена и собака её поймала и принесла охотникам уже мертвую. Отец рассказал, что у неё были птенцы и она притворилась раненой чтобы отвести охотников от гнезда. Мальчику стало жалко её деток и он решил её похоронить, а сверху поставил крестик. Потому что он не знал, что над животными крестики нельзя ставить. Они животные, а не люди, и крестики им не нужны. А ночью ему снились кошмары. На утро, он решил, что кровь и охота ему не нравится.
Мне кажется этот мальчик слабохарактерным. Этому мальчику больше нравится цветочки с сестрой рвать, а не охотится. А вот если бы ему было голодно, то он бы изменил свое отношение к охоте.
В рассказе Тургенева мне понравилась собака по кличе Трезор. Это старенькая, но хорошая, добрая собака которая умеет становится в стойку и знает разные команды. Мне показалось, что ей нравится охотится.
Автор описывает природу, предметы бытовой жизни сельских охотников, повадки животных. Из описания я узнал (а) новые слова: "ягдаш"-это такая охотничья сумка куда складывают дичь, и "драхва"-это такая птица похожая на индюка.
Объяснение: