У Федора Тютчева не так много произведений, которые можно отнести к пейзажной лирике. Философ и политик, он обычно вкладывал в свои стихи глубинный смысл и наполнял их особой романтикой. Тем не менее, время от времени поэт все же обращал внимание на окружающий его мир и создавал удивительные по красоте зарисовки, которые могли бы составить достойную конкуренцию многим именитым поэтам.
Значительную часть своей жизни Тютчев провел за границей, и возвращение на родину стало для него знаменательным во всех отношениях событием. Поэт вновь открыл для себя красоту русской природы и в 1851 году написал стихотворение «Как весел грохот летних бурь…».
Дівчинка дуже страждає без батьків, родини, але тішить себе тим, що тато пішов на небо, щоб бути разом із мамою та іншими дітьми. Їй дуже самотньо і вона щосили намагається знайти для себе розраду, тягнеться до людей, які, на жаль, не завжди до неї привітні. Наче естафету, несе героїня по життю придуману батьком «гру в радість». А сама вона , як маленька іскорка, запалює цю радість в кожній людині, змінюючи її життя на краще: холодна й стримана тітка Поллі стає турботливою, доброю й чуйною тітонькою; завжди привітний і добрий лікар Чилтон зумів порозумітися з коханою й одружитися, стати щасливим чоловіком; замкнутий, похмурий, одинокий Джон Пендлтон змінився на люблячого й турботливого батька усиновленого ним хлопчика Джиммі; у завжди сумного, зневіреного, бездомного Джиммі з’явилися і сім’я, і батько, і будинок; Ненсі полюбила своє ім’я; дратівлива, вразлива, змучена своєю довготривалою хворобою місіс Сноу стала терпимою, уважнішою до оточуючих, дозволила відчиняти вікна і впускати у свою колись темну оселю сонячне світло, розчісувати своє кучеряве волосся й робити зачіски. Вона навіть почала в'язати одяг для дітей з притулку; усвідомив свою місію і священик Пол Форд, який до зустрічі з Полліанною свої проповіді починав словами: «Горе вам…». Тепер всі його проповіді розпочиналися зі слів: «Радійте, люди…». І все це завдяки маленькій дівчинці Полліанні, яка стала для жителів невеличкого містечка путівником, рятівником, ангелом, що розбудив у них позитивне, навчив бачити хороше у всьому, навіть у негативному. А саме головне – Полліанна навчила їх радіти життю! Завдяки грі в радість героїня знайшла багато друзів як серед однолітків, так і серед дорослих.