Західна модель мислення – лінійна, послідовна, у ній є логічна підпорядкованість частин. Вона залежить не стільки від ситуації, скільки від засадничих ідей, через це постійно заперечує саму себе, щоб не замкнути рух. Значну роль у західному пізнання світу відіграють знання. Філософія була спрямована на пошук істини, під якою розумілась відповідність уявлень суб’єкта змісту предметів і явищ. Закріплювалась усвідомленість реально-практичної діяльності, її структур і норм, що приводило до раціоналізації мислення.
Модель діалогу на Сході – ситуаційна, де немає залежності від причинно-наслідкового зв’язку, але є залежність окремого від ситуації, що постійно змінюється.
источник:
З часом сформувалася політеїстична релігія з яскраво вираженими елементами тотемізму, культу предків, культу природи, особливо Землі (у кожному поселенні був вівтар для жертвопринесень духу Землі). Поширеними були криваві жертвопринесення.
Храмів у Давньому Китаї не було, функції жерців виконували державні чиновники, а найважливішими ритуалами верховодив сам правитель.
Поширеними були і місцеві культи. Відчутним був вплив шаманів, знахарів, ворожбитів.
Саме в такому середовищі сформувалися основні релігійні системи Китаю: конфуціанство, даосизм, буддизм.
Конфуціанство сформувалося на рубежі VI-V ст. до н. е. як філософське вчення, в якому домінував соціально-моральний аспект. З часом воно розвинулося в одну з найвпливовіших у Китаї (поряд із буддизмом і даосизмом) релігійно-філософських систем, серцевиною якої є ідеал досконалої людини, передумови і засади соціального порядку.