У повісті чудової шведської письменниці Астрід Ліндгрен "Міо, мій Міо!"розповідається про життя хлопчика-сироти.
Ріс мої в дитячому притулку, потім був узятий в прийомну сім'ю.Через жорстоке з ним поводження,Міо втік з цієї сім'ї.
Міо потрапляє в країну далеку,в якій і відбуваються основні події, описані повісті.допомагає йому потрапити туди, дух, випущений ним з пляшки, знайденої в парку.Дух і розповідає хлопчикові про країну далеку, про його короля.
У цій чудесні країні багато реально, а багато чого і вигадка.Там живуть дорослі і діти,але живуть вони дуже щасливо,всі доброзичливі один з одним, милі і взагалі красиві.Хлопчик за до духу потрапляє в цю країну і знаходить там свого батька,короля цієї країни.
Батько довгих 9 років розшукував сина по всьому білому світу, але знайти так і не зміг.Служителі притулку сказали родині, яка усиновила Міо,що мати хлопчика померла при пологах,а батька навіть не сповістили про те місце, де живе його син.Так Батько і син знайшли один одного.
І все б добре,але поруч живе і існує Зло, Країна жорстокого лицаря Като.Він перетворив своє царство в мертвий ліс і весь час загрожує щасливому життю людям країни.
Міо вирішує до , він вбиває лицаря Като,звільняє жителів його країни, які навіть ніколи і сонця то не бачили.у своїй боротьбі Міо не самотній, йому допомагають всі: трави,звірі,птахи, дерева і гори.Допомагають і люди, даючи йому хліб і воду.Люди ж дають йому чарівний плащ,який робить Міо невидимкою,і,нарешті,дають йому меч, здатний убити Като.
Образ Міо це образ звичайного хлопчика, хто не терпить несправедливості.Чарівний колодязь нашептав Міо про його призначення, розповівши старовинну легенду.Міо намагається виконати те,що йому визначено,і в кінці повісті Міо вже не просто хлопчик,а справжній герой,сміливий і мужній.
Він домагається виконання всіх своїх бажань,він щасливий,у нього є батько,є багато друзів і він живе в чудовій країні, країні щастя.Объяснение:
Страшные события гражданской войны и коллективизации становятся главным сюжетом «Донских рассказов», а ведущей темой - судьба человека, попавшего под «жернова» истории. С беспощадной правдой показал двадцатилетний писатель в своих первых произведениях суровые реалии этих лет: разъединение людей на «своих» и «врагов», классовую ненависть к «врагу», которым может стать член собственной семьи - отец, сын, брат; бессмысленную, ничем не оправданную жестокость, всплеск самых темных, мрачных эмоций, хранящихся в глубинах народного сознания.
а говорил )
Объяснение: