ответ:У Другій світовій війні українці понесли людських втрат більше, ніж Великобританія, Канада, США і Франція разом узяті. Людські втрати України від війни, включно з убитими, померлими, загиблими в концтаборах, евакуйованих, а також тих, хто пішов разом з німцями, оцінюються в 8-10 мільйонів життів. Кількість українських жертв можна порівняти з населенням сучасної Австрії.
Україна опинилася в епіцентрі війни вже у вересні 1939 року. Протягом Другої світової війни бойові дії двічі прокотилися по всій території нашої держави знищуючи на своєму шляху людей, матеріальні та культурні цінності. Тут була проведена майже половина стратегічних операцій Червоної армії.
Більше 6 млн. українців воювали в Червоній Армії протягом 1941-1945 років. Кожен другий з них загинув в боях, половина учасників бойових дій повернулася додому інвалідами. Близько 120 тис. українців зустріли нацистів у вересні 1939 року в складі польської армії. Переважно це були польські громадяни, які походили з Галичини і Волині, що входили в міжвоєнну Польщу.
На фронтах від Атлантики до Тихого океану, від Норвегії до Єгипту українці боролися в складі збройних сил США, Британії, Франції та інших держав. Переважно це були представники української діаспори цих країн.
В результаті бойових дій в Україні було зруйновано богато міст і містечок, промислових підприємств, шкіл, технікумів, вузів, бібліотек. Десять мільйонів чоловік залишилися без даху над головою. Однак найстрашнішими були людські втрати, які, за підрахунками дослідників, в Україні становили 8-10 млн.
Бойові подвиги українців відзначені найвищими нагородами: 2072 були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 32 з них - двічі, а льотчик-винищувач сумчанин Іван Кожедуб - тричі. Багато українців стали кавалерами і повними кавалерами ордена Слави та ордена Богдана Хмельницького - відмінностей за вищу солдатську доблесть.
У складі екіпажу капітана Миколи Гастелло, який направив палаючий літак на скупчення ворожої техніки, були українці Анатолій Бурденюк і Григорій Скоробогатий. Серед тих, хто скоїв повітряний таран, була уродженка Житомирської області лейтенант Катерина Зеленко - єдина жінка, яка зробила повітряний таран в небі Сумщини.
В ознаменування мужності і героїзму українського народу, який захищав рідну землю від поневолення, почесне звання «Місто-герой» присвоєно Києву, Одесі, Севастополю і Керчі.
Объяснение:.
Много лет отделяют нас от Великой Отечественной войны (1941-1945). Но время не снижает интереса к этой теме, обращая внимание сегодняшнего поколения к далёким фронтовым годам, к истокам подвига и мужества советского солдата - героя, освободителя, гуманиста. Да, слово писателя на войне и о войне трудно переоценить; Меткое, разящее, возвышающее слово, стихотворение, песня, частушка, яркий героический образ бойца или командира- они вдохновляли воинов на подвиги, вели к победе. Эти слова и сегодня полны патриотического звучания, они поэтизируют служение Родине, утверждают красоту и величие наших моральных ценностей. Вот почему мы вновь и вновь возвращаемся к произведениям, составившим золотой фонд литературы о Великой Отечественной войне.
Известные мастера нашей литературы (М. Шолохов, Л. Леонов, А. Толстой, А. Фадеев, Вс. Иванов, И. Эренбург, Б. Горбатов, Д. Бедный, В. Вишневский, В. Василевская, К. Симонов, А.Сурков, Б. Лавренёв, Л. Соболев и многие другие) стали корреспондентами фронтовых и центральных газет.
«Нет большей чести для советского литератора, - писал в те годы А. Фадеев, - и нет более высокой задачи у советского искусства, чем повседневное и неустанное служение оружием художественного слова своему народу в грозные часы битвы».
Советская литература военного времени была многопроблемной и многожанровой. Стихотворения, очерки, публицистические статьи, рассказы, пьесы, поэмы, романы создавались писателями в годы войны. Причём, если в 1941 году преобладали малые - «оперативные» жанры, то с течением времени значительную роль начинают играть произведения более крупных литературных жанров.
Значительна в литературе военных лет роль прозаических произведений. Опираясь на героические традиции русской и советской литературы, проза Великой Отечественной войны достигла больших творческих вершин. В золотой фонд советской литературы вошли такие произведения, созданные в годы войны, как «Русский характер» А. Толстого, «Наука ненависти» и «Они сражались за Родину» М. Шолохова, «Взятие Великошумска» Л. Леонова, «Молодая гвардия» А. Фадеева, «Непокорённые» Б. Горбатова, «Радуга» В. Василевской и другие, ставшие примером для писателей послевоенных поколений.