Дети Каперны,дразня бедняжку Ассоль, кричали вслед:"Красные паруса...", это же определение мы слышим от молодого трактирщика, жителей Каперны,и звучит это насмешливо, даже враждебно.
Алый шелк, алые паруса связаны с образами Грэя, старика Лонгрена, Ассоль,значение слова возвышенно и романтично, как и сама история алых парусов.
В представленном отрывке сам автор понять разницу между словами "красный" и "алый" -"ничего, что вызывает сомнение", т.е.алый - синоним чистоты ,
"полный благородного веселья и царственности; красный же содержит какой-то огонь, намек на сомнение в чистоте помыслов.
Это противопоставление словно разделяет людей, верящих в чудеса, и толпу, смеющуюся над мечтой.
А славнозвісні кодекси честі! Чи й справді дотримувались їх воїни минулого, чи це тільки вигадка? Навіть якщо вигадка, то така, яку варто наслідувати. Недаремно ж епоху Відродження називають епохою титанів. Одним із них був бідний ґідальго Міґель Сервантес, який увіковічив себе багатством душі свого героя — лицаря сумного образу — Дон Кіхота.
Ми майже нічого не знаємо про Дон Кіхота, крім того, що його майно складається з успадкованого давнього щита, списа, худої коняки та мисливського собаки. Як дворянин він має змогу бувати на полюванні. Ми дізнаємося, що героєві близько п’ятдесяти років, але не знаємо, звідки він родом, хто його батьки, чим займався досі. Але на наших очах герой перевтілюється у безрозсудного лицаря.
Начитавшись лицарських романів, Алонсо Кіхано уявив себе одним із них, назвавшись Дон Кіхотом. Але йому до вподоби не лише лицарські пригоди, а висока мета боротьби зі злом. І тоді він намагається підкорити своїй вигадці повсякденність. Світ реальний витісняється світом фантастичним. Уйого уяві кобила стає бойовим конем, а сам він — бідний дворянин — мандрівним лицарем, захисником знедолених.