1В этом произведении практически нет глаголов, складывается впечатление, что ты просто смотришь на белоснежное полотно, от которого веет прохладой. Ты видишь все оттенки первого снега, его очертания и прелести – «огни и блестки, мир из серебра, лазури белый дым». Благодаря этим строкам читатель может ощутить, как ярко светит солнце, а его лучи отражаются от белоснежного одеяла зимы. И совершенно неважно, что таких строк нет в этом произведении – мы это чувствуем.
Автор хотел передать свое наслаждение, вызванное наступлением прекрасного и чарующего времени года. Кажется, что он обожествляет этот период, не видит никаких отрицательных моментов. Строки: «Все предметы старой прозы волшебством озарены», «Жизнь людей и жизнь природы Полны новым и святым» - это слова восхищения и наслаждения происходящим. Герой произведения с нетерпением ждал наступления зимней сказки. И ему до сих пор не верится, что это произошло –«Это - область чьей-то грезы, Это - призраки и сны!» Но все, же автор понимает, что жемчужный мир вокруг – это реальность. Теперь все изменилось, обрело новый смысл, герой понимает, что его маленькая мечта осуществилась.
Стихотворение «Первый снег» напоминает песню, которая плавно льется, словно струится. Поэт подарил читателю возможность пропеть каждое слово, прочувствовать каждую деталь. Мы видим этот преображенный город, мы ощущаем морозный воздух и лучи согревающего солнца. Для В.Я. Брюсова тема снежной сказки особенно близка, ведь для поэта-символиста описание лучшей жизни является основой творчества. А снег – это символ чего-то нового, чистого и невинного.
Несмотря на то, что данное произведение написано четырехстопным хореем, оно не производит впечатления громоздкого, эмоционально тяжелого и грубого стихотворения. Выбрав четырехстопный хорей, Валерий Яковлевич подарил читателю праздник, ноты торжественности.
Для того чтобы описать свои чувства, автор использует эпитеты, метафоры, антонимы и восклицания. Все это передает читателю эмоциональный окрас стихотворения. Можно сказать, что это стихотворение одного оттенка, монотонное. Серебро, жемчужины, лазурь, белый дым – все оттенки белого. Но читателю так не кажется, когда он вникает в эти строки. Жизнь в стихотворении «Первый снег» цветная, яркая, чистая и по-настоящему волшебная.
Валерий Яковлевич Брюсов смог подарить каждому из нас зимнюю сказку. Он подарил нам веру в светлое будущее, волшебство и чудеса
Напевно, ніхто не може уявити, наскільки неосяжним є всесвіт книжок. Людина здатна лише знаходити серед тисяч томів ті, які їй дійсно до вподоби. Дехто покладається на поради знайомих, інші, переглянувши кінофільм, бажають неодмінно прочитати оригінал історії. Але я познайомилась зі своїм улюбленим (на сьогоднішній день) твором на уроці зарубіжної літератури у сьомому класі. Це новела відомого американського письменника О’Генрі «Останній листок».
Чому саме цей твір справив на мене таке враження? Мені здається, насамперед тому, що в такому невеликому тексті автор зміг поєднати багато різних емоцій і переживань.
Це оповідання змушує замислитися над речами, набагато важливішими за просте буденне життя з його повсякденними турботами. Ми кожного дня витрачаємо певний час на боротьбу з тими чи іншими проблемами, тому не завжди є можливість замислитися над сенсом життя, над тими речами, які повинен усвідомити кожен, – дружба, любов, доброта, людяність, гуманність.
Дружба… Дві дівчини займаються живописом, прагнуть досягти успіху в нелегкому ремеслі. Так сталося, що до чекати нема від кого. Але, на щастя ,вони стали одна для одної справжніми подругами. Хоча, на жаль, у житті іноді стається так, що людина, яку ти вважаєш другом, дізнавшись про твої проблеми, намагається відійти від до . Це дуже прикро, але в наш час це не рідкість.
Читаючи оповідання, я дуже хвилювалася за Джонсі. Тяжка хвороба, прогноз лікаря, безнадійність, безпорадність… Але в неї була справжня подруга – Сьюзі, яка підтримує хвору, переймається її смутком і намагається вселити у подругу жагу до життя.
Але найбільше мене вразив художник, сусід дівчат, Берман. Людина, яка прожила все життя у гонитві за примарою. Примарою слави і визнання. Безталанний художник, невдаха… Так можна його назвати, але…Він спромігся зробити те, що не під силу було ні найкращим лікарям, ні вірній подрузі – вселити у згасаючу від хвороби свідомість Джонсі жагу до життя, віру в одужання, намалювавши останній листок на стіні будинку. Та ціна такого вчинку була надто великою: Берман помер, встигнувши створити найдивовижніший у світі шедевр, що врятував людське життя, яке мало згаснути. Адже це насправді шедевр, бо один маленький намальований листочок вселив віру і надію, любов до життя, подолав жорсткі примари безнадії й смерті, врятував від безглуздих думок і допоміг одужати Джонсі (до речі, мало знайомій людині).
Чому ж для Джонсі так потрібен був отой листочок? Чому в серці бідолашної дівчини з’явилася надія одужати ? Насправді цей листок і був останньою надією Джонсі – не помирати, а жити. Адже життя – це найкраще, що може бути у людини.
Я вважаю, «Останній листок» – чудове оповідання. Воно вчить нас, що чужих проблем не буває, а доброта і здатність співчувати – то наші чесноти. Якщо кожен хоча б іноді допомагатиме тим, хто цього потребує, світ стане кращим.Хочеться, щоб поміж людей панувала людяність та порозуміння, а не жага до влади та грошей. Мені дуже шкода, що більшість людей, коли стають дорослими, забувають деякі твори і те, чому вони вчать. Я впевнена, що не забуду це оповідання, його героїв, адже немає нічого ціннішого за людське життя. Життя кожного з нас.