Ритм стихотворения воспринимается как блестящий, сверкающий, брызжущий поток талой воды и света, слитых воедино приходом весны.
рифмовки - перекрёстный.
Рифмы: снег - брег; шумят - гласят; концы - гонцы; идёт - вперед; идёт - хоровод; дней - за ней.
Глаголы: белеет, шумят, бегут, будят, блещут, гласят, идет, выслала, толпится.
Глаголы передают ощущение быстрого движения, бега, блеска, радости.
Эпитеты: сонный брег, молодой весны гонцы, тихих, теплых майских дней; румяный, светлый хоровод.
Эпитеты придают художественную, поэтическую яркость речи; усиливают выразительность, образность языка произведения.
В первой строфе глаголы нужны для выражения темпа, стремительности событий; эпитеты в третьей - для усиления эмоциональной окраски стихотворения.
я не впевнена, що це воно..
Объяснение:
Цьогорічна зима зачаровує нас своїм щоденним білосніжним покривалом, дарунками морозної свіжості повітря та можливістю насолоджуватися безвітряними днями.
З кожним наступним днем, на зміну довгим і темним вечорам, приходять сонячні ранки. Королева Зима поетапно і ніжно передає сезонну естафетну паличку заквітчаній дівчині Весні.
Приємно гати таку гармонію взаємовідносин між порами року, яку, на жаль, так часто ми забуваємо підтримувати у наших людських відносинах.
На жаль, у наш час досить рідко можна зустріти Людину. Саме так, з великої букви. Часто я бачу на вулицях рідного міста «людинок», по-іншому не сказати. Вони позбавлені доброти, щирості, людяності, у них відсутнє почуття справедливості та чесність… чому більшість з нас така? Чому ми позбавлені певних якостей, без яких поступово перестаємо бути людьми?..
Хоча я зустрічав і Людей, які справили на мене величезне враження і стали взірцем. Деякі їхні якості я хотів би взяти з собою у життя.
Доброта. Пам’ятаю моїх дідуся і бабусю, їхні рідні обличчя. Все, що вони роблять для нас – роблять з добротою. Бабуся ніколи не підвищує голос – говорить тихо і ласкаво, але не послухатися її неможливо. Дідусь обожнює розповідати всілякі фантастичні історії, які завжди чомусь навчають і обов’язково добре закінчуються. Як на мене, справжня людина повинна бути доброю. Це дуже важливо.
Щирість. Люблю спілкуватися зі своїм дядьком. З ним можна говорити про все, він вислухає і відповість тим же. У його очах немає неправди, цим він винятковий. Тож і я у житті намагаюся бути щирим. Хоча інколи це навіть шкодить…
Чесність. Зараз дуже мало людей, яких можна назвати чесними. Навіть з самими собою ми намагаємося хитрувати. Дійсно, чесність – це не завжди приємно, але справедливо. І правильно.
Простота. Знаю людину, яка при спілкуванні завжди намагається перекривляти, перебивати та переінакшувати слова співрозмовника. Вона намагається здаватися розумнішою та кращою за інших… Спілкуватися з цим хлопцем практично неможливо – неприємно і нецікаво. Але у той же час знаю людей, з якими спілкування є легким і невимушеним.
Важливою, але рідкою рисою, якою має бути наділена справжня людина, є здатність до самопожертви. Кожна матір заради своєї дитини ладна віддати життя… Особисто я також міг би пожертвувати власним життям заради найрідніших людей. Також я готовий наполегливо працювати заради своєї майбутньої родини, адже бути чоловіком – це означає бути відповідальним. Що також являється не менш важливою якістю людини.
Саме наведені мною людські якості я вважаю найважливішими. Без них ми просто істоти, не люди у повному розумінні цього слова. Саме ці риси я намагаюся перейняти у своїх близьких, саме їх ціную в людях. Хоча є ще одна: гарне, толерантне ставлення до оточуючих. Адже як сказав хтось з відомих: «Стався до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе». Якщо взяти ці слова за життєвий девіз, то обов’язково досягнеш своєї мети і втілиш мрії, ставши справжньою людиною, цілісною і неординарною особистістю.