Славко трохи засумув, почав згадувати як він ходив на тренування й приймав участь у змаганнях. Йому це дуже подобалось,але через декілька невдач і травм йому довелось все покинути.
Він слухав свої улюблені пісні в навушниках. Раптом його покликала мама й наказала відкрити вхідні двері.
Відчиняючи двері:
— Лілі?
— Привіт,Славко
— Привіт,тебе я не очікував побачити
— То може дозволиш мені зайти? —засміялась Лілі
— Ой..звісно —відповів хлопчак і зачинив за подругою двері
Зайшовши до його кімнати дівчина помітила навушники,що неохайно лежали на дивані
— Славку,— вказуючи на навушники спитала Лілі— яку музику слухаєш?
— Та так,lil peep,nirvana,linkin park
— Доволі незвичні смаки )
— Так,знаю )
—прослухавши декілька пісень дівчина запитала— Ці композиції не викликають радісних емоцій,чому ти сумуєш?
— Ще кілька тижнів тому я захопився ціми виконавцями й запитав маму "чи можу я піти на курси з гри на гітарі?", вона відповіла, що ні.
— Ти дійсно кажеш, що поганий настрій в тебе через це??!
— Так, мені здається, що це може стати справою мого життя
— Я бачу,що тобі не завадило б не довго прогулятися)
— Не бажаю зараз ще й гуляти йти—тихо відповів Славко
— Тоді розкажи щось цікавого з твоїх захоплень за ці 2 тижні...
—Хах, від нудьги я заради сміху почав писати тексти пісень —вже набагато жвавіше відказав хлопець—мне здається,що вийшло досить не погано
— Можеш продемонструвати щось з свого репертуару? — жартує Лілі
*Славко показав текст одної з пісень*
— Є деякі "але",проте доволі не погано як для новачка, мені навіть сподобалось!
Славку було приємно чути ці слова,адже Лілі була йому майже ріднею.
—Слухй!—багатообіцяюче крикнула дівчина—в мене прекрасна ідея,давай все ж таки ти згодися прогулятись, а я зніму тобі перший кліп чи щось таке, можливо захочеш написати ще й музику до пісні та викладеш у соц.мережі,запевняю ,що комусь сподобається!
— Не погана ідея. Добре,я згоден—трохи запинається,щоб обдумати Славко—але , зможеш до підібрати ноти до мелодії?)
Условия барской крепостнической жизни, дававшие полную возможность пышно развиться всем задаткам пассивной, ленивой, бездеятельной натуры, а, может быть, и природные черты русского человека, вот причины появления такого типа, как Обломов. С гомеровским спокойствием Гончаров повествует о том, как Обломов в юности, в пору университетской жизни, пытался сбросить с себя черты обломовской лени, готовил себя к деятельной, полезной жизни, одушевлен был высокими идеалами, набрасывал планы всевозможных работ; как потом врожденные и развитые воспитанием черты взяли верх, и непобедимая лень, какие-то чары неподвижного покоя приковывали молодого, здорового, умного Обломова к постели и дивану.
В Петербурге, на Гороховой, он устроил себе оазис тишины и спокойствия, перенес гуда сонную, пыльную, неопрятную и тупую Обломовку. Ничто в его квартире не говорит о жизни и деятельности. Повсюду паутина, пыль, в чернильнице давно нет чернил. На крышке стола знакомый Обломова выводит пальцем по пыли слова «Обломовщина». Обломов лежит с утра до вечера на диване, ни о чем не беспокоясь, в ленивой смене спокойных размышлений. Он наслаждается тем, что ему не нужно бегать по делам, волноваться, добывать себе кусок хлеба, что душу его не тревожат пустые и мелочные заботы дня (обо всем этом рассказывает он, как о своих преимуществах, слуге Захару).
Такое понятие,как Обломовщина часто встречается и в современной жизни. Что такое "Обломовщина"? "Обломовщина"—это медленное угасание человеческой души, засыхание чувств человека. По сути, "Обломовщина"—это то же существование. Просто существование, а не жизнь. Можно существовать, как овощ, как любое животное, и тебя нельзя будет назвать человеком. Ты будешь никем. Не будешь личностью, не будешь человеком с большой буквы, и не будешь вообще человеком. Потому что человек—, в его настоящем понятии, это средоточие таких качеств, как душевность, эмоциональность, чувственность. Самое сложное — начать! Начать я тебе уже
ОбъясВечір. За вікном сідає сонце.
Славко трохи засумув, почав згадувати як він ходив на тренування й приймав участь у змаганнях. Йому це дуже подобалось,але через декілька невдач і травм йому довелось все покинути.
Він слухав свої улюблені пісні в навушниках. Раптом його покликала мама й наказала відкрити вхідні двері.
Відчиняючи двері:
— Лілі?
— Привіт,Славко
— Привіт,тебе я не очікував побачити
— То може дозволиш мені зайти? —засміялась Лілі
— Ой..звісно —відповів хлопчак і зачинив за подругою двері
Зайшовши до його кімнати дівчина помітила навушники,що неохайно лежали на дивані
— Славку,— вказуючи на навушники спитала Лілі— яку музику слухаєш?
— Та так,lil peep,nirvana,linkin park
— Доволі незвичні смаки )
— Так,знаю )
—прослухавши декілька пісень дівчина запитала— Ці композиції не викликають радісних емоцій,чому ти сумуєш?
— Ще кілька тижнів тому я захопився ціми виконавцями й запитав маму "чи можу я піти на курси з гри на гітарі?", вона відповіла, що ні.
— Ти дійсно кажеш, що поганий настрій в тебе через це??!
— Так, мені здається, що це може стати справою мого життя
— Я бачу,що тобі не завадило б не довго прогулятися)
— Не бажаю зараз ще й гуляти йти—тихо відповів Славко
— Тоді розкажи щось цікавого з твоїх захоплень за ці 2 тижні...
—Хах, від нудьги я заради сміху почав писати тексти пісень —вже набагато жвавіше відказав хлопець—мне здається,що вийшло досить не погано
— Можеш продемонструвати щось з свого репертуару? — жартує Лілі
*Славко показав текст одної з пісень*
— Є деякі "але",проте доволі не погано як для новачка, мені навіть сподобалось!
Славку було приємно чути ці слова,адже Лілі була йому майже ріднею.
—Слухй!—багатообіцяюче крикнула дівчина—в мене прекрасна ідея,давай все ж таки ти згодися прогулятись, а я зніму тобі перший кліп чи щось таке, можливо захочеш написати ще й музику до пісні та викладеш у соц.мережі,запевняю ,що комусь сподобається!
— Не погана ідея. Добре,я згоден—трохи запинається,щоб обдумати Славко—але , зможеш до підібрати ноти до мелодії?)
— Звісно,я спробую!нение: