Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твори М.Твена “Том Сойєр” та Е.Портер “Полліанна”. Що я можу сказати про героїв, чим вони подібні та відрізняються?
Почну з подібності. Том та Полліанна – діти, тому мені цікаво було про них читати. У дітей одного кольору волосся. Зауважу, що обоє були хоробрими: хлопець не побоявся сказати правду на суді, а дівчинка сміливо долала свою хворобу. Обоє були веселими та життєрадісними, їх не лякали труднощі. Залюбки б не виконували правил, але все таки слухали дорослих, були шляхетними. Діти були дуже цікавими, з великим захопленням пізнавали світ. Також були великими фантазерами та мрійниками . Том вигадав закон, що керує вчинками людей, а Поліанна «гру в радість» . Жили діти у тітки. Тітки обох героїв мали однакове ім’я Поллі.
Разом з тим, вони мали багато відмінностей. Нагадаємо,що Том – хлопчик, а Полліанна дівчинка. Том завжди мав друзів, а Полліанна знайшла друзів тільки через деякий час. Дівчинка була працьовитою, завжди виконувала те, що казала тітка, натомість хлопчик старався уникнути роботи. Том мав брата, а Полліанна не мала брата, вона дуже сумувала за батьком.
Твори дуже мені сподобались , бо вони правдиві, дитячі, цікаві та захоплюючі, я залюбки читала їх від початку до кінця.
(Автор поста моя подруга, которая разрешила вставить ЭТО сюда:))
Однажды,я как обычно зашел к ней и увидел,что она сидела на кресле и плакала,а на полу были разбросаны салфетки.подставки и даже блюдца,на которые она ставила своих куколок.
-Что произошло?
Старушка закрыла лицо руками и продолжала непрерывно всхлипывать.Сквозь дрожщий голос она произнесла следующее:
-Мои куколки..их украли!
-Кто!?Я немедлено вам вернуть их обратно!
В ту же минуту у меня сработал рефлекс.Я рванул с лестницы на улицу через черный вход и увидел убегающую в дали меня фигуру.Я что есть силу побежал за грабителем,но все мои попытки его догнать оказались напрасными.Я решил первым делом обратиться в полицию,пошел вдоль моста и увидел,что прямо под ним сидит тот человек,за которым я гнался почти пол часа.Я аккуратно подошел сзади и схватил его за руки.Сначала он сопротивлялся,но потом присмирел и опустил голову вниз.
-Забирайте своих никчемных фарфоровых кукол,много выручки от них не получишь...
-Я взял тканный мешок,в котором была сокровенная коллекция старушки,и не отпуская повел грабителя в полицейский участок.
Коллекция была возвращена на место,а старушка все так же приглашала меня на чай.