1)Уже в посвящении к роману Пушкин пишет, что его произведение это не только “собранье пестрых глав”, но и собранье пестрых душевных состояний самого поэта. 2)ради наследства. 3)
Онегин получил домашнее обширное, но очень поверхностнле. 5)
первой главе автор знакомит читателя с главным героем — типичным представителем молодого поколения аристократов. Онегин родился в Петербурге, с младенческого возраста был предоставлен нянькам и гувернерам. Он получил домашнее образование, однако ни одна наука не увлекала его по-настоящему. Француз, обучавший юношу, не был строг со своим учеником и старался угодить ему. Он знал французский и немного латынь, хорошо танцевал и умел поддержать любой разговор. Но самое большое удовольствие он получал от общения с женщинами.
Красивый и воспитанный юноша пришелся по душе светскому обществу, и его ежедневно приглашали в гости именитые люди. Его отец постоянно брал деньги в долг, но, несмотря на это, ежегодно устраивал по три бала. Отец с сыном не понимали друг друга, каждый из них жил своей жизнью.
Каждый новый день из жизни героя был похож на предыдущий. Просыпался он после полудня и уделял много времени своему внешнему виду. В течение трех часов Онегин перед зеркалом приводил в порядок свою прическу и одежду. Не забывал он ухаживать за ногтями, для чего у него были различные ножнички и пилочки. После этого герой отправлялся на прогулку. Затем его ждал роскошный обед: ростбиф, трюфели, вино. Все приготовлено с тем, чтобы угодить молодому человеку.
Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. В юності вона жила в багатій родині, отримала гарну освіту, її батько був комерсантом, директором фірми, хотів її одружити з синьйором Дзангаріні. Та Джулія втекла з коханим хлопцем Маріо Наполіо, який загинув. Вона мала атифашистські погляди, потрапила в концтабір. Незважаючи на винятково складні обставини, у які потрапила дівчина — полон,— не втратила життєвого оптимізму, завзята, смілива, одчайдушна.
Іван-звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. Він вразливий, терплячий, сильний духом. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині).