Журдену захотілося стати аристократом, уподібнитися знатним панам. Коли прийшов учитель філософії, Журден зрадів — кому як не філософові надоумити тих, що б'ються. Той охоче узявся за діло примирення: згадав Сенеку, застеріг супротивників від гніву, що принижує людську гідність, порадив зайнятися філософією, цією найпершою з наук… Отут він переборщив. Його стали бити разом усі три вчителі.
Побитий, але все-таки без каліцтв, учитель філософії зрештою зміг приступити до уроку. Оскільки Журден відмовився займатися як логікою — слова там вже надто хитромудрі, — так і етикою — до чого йому наука зменшувати пристрасті, якщо однаково, коли вже розійдеться, ніщо його не зупинить, — учений чоловік став відкривати йому таємниці правопису.
Практикуючись у вимові голосних звуків, Журден радів, як дитина, але коли перші захоплення минули, він розкрив учителеві філософії великий секрет: він, Журден, закоханий у якусь великосвітську даму, і йому потрібно написати цій дамі записочку. Для філософа це була дрібниця, однак Журден попросив його обійтися прози й віршів. Чи знав поважний буржуа, що тут його очікувало одне з найбільш приголомшливих у житті відкриттів — виявляється, коли він кричав служниці: «Ніколь, подай туфлі й нічний ковпак», з вуст його, подумати тільки, виходила найчистіша проза!
Утім, і в області словесності Журден був усе-таки таки не ликом шитий — хоч як силувався вчитель філософії, йому не вдалося поліпшити складений Журденом текст: «Прекрасна маркізо! Ваші прекрасні очі обіцяють мені смерть од любові».
Из мифов мы узнали, что человек в Древней Греции ценился не только за силу, но и за ум, за талант. Своих любимцев боги награждали поэтическим и музыкальным даром. Поэт в представлении древних — избранник богов. Он обладает хранить божественную память, традиции народа. Сохраняя и передавая их, он несет бессмертие себе и народу, которому принадлежит. Поэтому в легендах и мифах Древней Греции особое место занимает тема искусства. Вспомним покровителя искусств бога Аполлона. Когда он в сопровождении муз появляется на Олимпе, и раздаются звуки его кифары и пение муз, замолкает все, мир и тишина воцаряются на Олимпе.
Уже был такой вопрос: Холодная изморозь- 1.очень мелкий, моросящий дождь.2.иней лежащий на траве, земле, кустарнике после тумана. Осетр- крупная промысловая рыба. Стерлядь- рыба семейства осетровых. Были- рассказы о действительном событии, происшествии Небылицы- небывалые события. Хилые березки- болезненные, слабые деревья. Затеси- отметки на стволах деревьев, когда снимается кора, сделанные ножом или топором. Белая рыба- рыба с белым мясом. Шлюпка- беспалубное судно. Бот- общее название небольших судов. Пацан- мальчик, член криминальной группировки. Хлопец- мальчик, подросток. Варнак- разбойник, ссыльный. Рыбная тара- картонная тара для перевозки рыбы.
Побитий, але все-таки без каліцтв, учитель філософії зрештою зміг приступити до уроку. Оскільки Журден відмовився займатися як логікою — слова там вже надто хитромудрі, — так і етикою — до чого йому наука зменшувати пристрасті, якщо однаково, коли вже розійдеться, ніщо його не зупинить, — учений чоловік став відкривати йому таємниці правопису.
Практикуючись у вимові голосних звуків, Журден радів, як дитина, але коли перші захоплення минули, він розкрив учителеві філософії великий секрет: він, Журден, закоханий у якусь великосвітську даму, і йому потрібно написати цій дамі записочку. Для філософа це була дрібниця, однак Журден попросив його обійтися прози й віршів. Чи знав поважний буржуа, що тут його очікувало одне з найбільш приголомшливих у житті відкриттів — виявляється, коли він кричав служниці: «Ніколь, подай туфлі й нічний ковпак», з вуст його, подумати тільки, виходила найчистіша проза!
Утім, і в області словесності Журден був усе-таки таки не ликом шитий — хоч як силувався вчитель філософії, йому не вдалося поліпшити складений Журденом текст: «Прекрасна маркізо! Ваші прекрасні очі обіцяють мені смерть од любові».