После успешного семилетнего похода в мавританскую Испанию император франков Карл Великий завоевывает все города сарацин, кроме Сарагосы, где правит царь Марсилий. Мавры, представленные в поэме язычниками, созывают совет у Марсилия и решают отправить к Карлу послов. Послы предлагают французам богатства и говорят, что Марсилий готов стать вассалом Карла. На совете у франков бретонский граф Роланд отвергает предложение сарацинов, но его недруг граф Гвенелон (вариант: Ганелон) настаивает на другом решении и едет как посол к Марсилию, замышляя погубить Роланда. Гвенелон настраивает Марсилия против Роланда и 12 пэров Франции.
Гвенелон советует Марсилию напасть на арьергард армии Карла Великого. Возвратившись в лагерь, изменник говорит, что Марсилий согласен стать христианином и вассалом Карла. Роланда назначают начальником арьергарда, и он берет с собой только 20 тысяч человек.
В результате предательства графа Гвенелона отряд франков оказывается отрезанным от основного войска Карла, попадает в засаду в Ронсевальском ущелье и вступает в бой с превосходящими силами мавров. Перед этим Роланд несколько раз отказывается последовать совету друзей и позвать подмогу, пока не поздно. Проявляя чудеса мужества, Роланд и его сподвижники — граф Оливье, Готье де л’Ом и архиепископ Турпин (Турпен) — отражают многочисленные атаки мавров, но, в конце концов, погибают. Карл слишком поздно замечает неладное и возвращается в Ронсеваль. Разгромив коварного врага, император обвиняет Гвенелона в измене. Тот заявляет, что невиновен в измене и с целью оправдания выставляет на судебный поединок своего могучего родственника Пинабеля. На стороне обвинения сражается друг Роланда граф Тьерри. Он побеждает Пинабеля и Гвенелон вместе со всей своей семьей погибает.
Цей твір дав назву однойменній збірці Малковича "З янголом на плечі". Вона була видана в 1997 році. Поезія має підзаголовок "Старосвітська балада". Тема вірша: зображення пошуку сенсу життя та свого призначення ліричним героєм, якого янгол на плечі намагається уберегти від зла, жорстокості, від Ірода. У творі підбилися роздуми автора про те, якою повинна бути людина.
Автор визначив жанр твору як баладу. Дійсно, у вірші присутні всі ознаки жанру. Балада — ліро-епічний твір (загальна проблема, яка близька і автору твору) з драматично напруженим сюжетом (герой змушений долати перешкоди, пов'язані з руйнівними силами та небезпекою для життя). Баладі властива невелика кількість персонажів (хтось та янгол), підкреслена узагальненість (хтось ліричний герой), край світу), відсутність деталізації (йде в невороття), стислість у викладі матеріалу (5 строф), магічна музичність (використання засобів поетичної фонетики — повторення звуків "в", "р" — алітерація). Балада пов'язана з ленч ідами (легенда зі Старого Завіту).
У легенді зі Старого Завіту розповідається про янгола та чорта на плечах дюнній.
Біблійна легенда говорить, що на одному плечі людини сидить янгол, а на другому — чорт. Янгол — охороняє, він налаштовує людину на добрі вчинки, справи. Чорт робить прямо протилежне: штовхаючи людину на зло, він руйнує її життя, наближує загибель. Кого слухати, обирає сама людина.
Хтось може подумати, що від людини нічого не залежить. Але це не так: саме людина вибирає кого слухати, як їй чинити, як будувати своє життя.
Пройти життєву путь можна по-різному: обираючи важки шляхи або легші. Ліричний герой поезії І. Малковича "Із янголом на плечі" обрав важкий шлях. Це пошук свого призначення, долання перешкод на шляху до пізнання самого себе та сенсу свого життя. Пройти цей шлях людина повинна сама (бреде самотньо). Подорожній виснажений, навіть янгол "ледь живий" від утоми, а людині — ще важче. Але вона йде і йде, хоча
вже й не дихає свіча,
лиш вуста дрижать гарячі:
янголе, не впадь з плеча.
Ідея вірша: кожна людина повинна обрати правильний шлях — втримати свого янгола-охоронця на плечі.
Найбільш поширеними художніми засобами вірша є порівняння: "йде лелійно, як дитя" (лілея — символ чистоти); епітети: "вуста гарячі", "вітер вировий", "сірий маятник життя", "Ірод мировий"; метафори: "виє Ірод", "маятник бухка", "вуста дрижать", "не дихає свіча".
У вірші використано декілька цікавих образів. Життєвим шляхом йде людина (узагальнений образ "хтось"), яка виконує своє життєве призначення. Образ-символ "край світу" підкреслює беззахисність, самотність, страх людини перед невідомим на цьому шляху. Образ-символ ночі вказує на безпросвітність існування людини, звуковий образ вітру уособлює ту руйнівну стихію, яка заважає людині, знищує зроблене нею. Образ-персонаж Ірод набуває значення образу-символу. Цей біблійний цар, який віддав наказ знищувати малят, у творі є уособленням небезпеки, яка іде від людей. Образ-символ "маятник життя" підкреслює швидкоплинність життя, яке колись закінчується.
Відповідальність за те, як пройдено життєвий шлях, поет покладає на саму людину. їй не потрібно боятися важкого шляху, адже легкий — не завжди правильний. І навіть якщо здається, що життя — абсурдне, все одно не можна "вештатися", "тинятися", "брести". Людина має сили піднятися навіть над своєю смертю як буттєвою несправедливістю за умов постійного духовного росту, знаходження свого покликання та життєвої мети. І до у цьому людині той самий янгол на правому плечі, який у поезії є носієм високого, надає снаги та оберігає душу. Людина повинна пройти крізь усі життєві випробування зі світлом у душі. Це й є головною думкою твору.