Композиційно драма складається з прологу й трьох дій, співвіднесених з різними порами року, із зародженням, розвитком, згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша.
Объяснение:
Пролог уводить читача у світ казки, в якій діють фантастичні істоти, містить у зародку вияви всіх конфліктів, реалізованих у драмі. Композиційну роль у творі відіграють картини природи. Сюжет твору становить історія кохання Мавки й Лукаша. Пори року змінюються відповідно до розвитку почуттів Мавки й Лукаша: провесна — пробудження кохання; весна— його розквіт; пізнє літо — зрада Лукаша (відбувається зав’язка конфлікту і перипетії кохання); осінь-зима — смерть Лукаша, але миттєвості весни символізують перемогу над смертю і поєднання душ закоханих; у такий б авторка підкреслює також і багатогранний зв’язок людини й природи.
Особливість сюжетної побудови «Лісової пісні» виявляється у наявності двох кульмінаційних вершин, адже після першої кульмінації (Лукаш зраджує Мавку і сватає Килину; його вибір штовхає Мавку в обійми «Того, що в скалі сидить») події не йдуть на спад — третя дія («пізня осінь») виявляє колосальну боротьбу пристрастей: Лукаш перетворюється на вовкулаку і знову стає людиною, Килина заклинає Мавку, перетворивши її на вербу.
«На одной из площадок Настя достала зеркальце, напудрилась и усмехнулась, — сейчас она нравилась самой себе. Художники называли ее Сольвейг за русые волосы и большие холодные глаза» . Не присутствует ли доля эгоистического чувства даже в хлопотах о выставке Тимофеева? Недаром же на вернисаже говорят: «Этой выставкой мы целиком обязаны.. . одной из рядовых сотрудниц Союза, нашей милой Анастасии Семеновне... » «Настя смутилась до слез» . Гармонии между заботами о «дальних» и любовью к самому близкому человеку Насте достигнуть не удалось. В этом трагизм ее положения, в этом причина чувства непоправимой вины, невыносимой тяжести, которое посещает ее после смерти матери и которое поселится в ее душе навсегда.
Вероятно, смерть старой одинокой женщины, по сути брошенной своей дочерью, послужит уроком молоденькой учительнице, недавно приехавшей в деревню: ведь в городе у нее осталась мать, «вот такая же маленькая, вечно взволнованная заботами о дочери и такая же совершенно седая»