У певний період часу кожен студент навчаючись у вищому навчальному закладі замислюється над тим, ким він стане через 10-15 років, чи буде працювати по спеціальності, якщо «так», то де і на якій посаді. Хтось сумнівається у правильності вибору професії і планує працювати в іншій сфері, а дехто відверто каже, що навчається заради того, аби віддати диплом «пристойної спеціальності» батькам, а вже потім здобути професію, яка подобається самому студенту, але не влаштовує батьків. Особисто мені пощастило, адже я вибрала свій фах за покликанням серця і вже зараз розумію, що не помилилася і хочу в майбутньому працювати по спеціальності. Через рік отримаю диплом «бакалавра», а потім, дай Бог, і «магістра»; влаштуюся на роботу по спеціальності та буду отримувати задоволення від того, що можу допомагати людям, бути для них корисною. Ким я бачу себе у майбутньому як особистість та як професіонал? Уявляю, що буду працювати у міжнародній компанії, матиму відрядження до багатьох зарубіжних країн, буду успішним, затребуваним, вільно володіючим іноземною мовою правником, який відмінно розбирається у вітчизняному та міжнародному законодавстві та гідно відстоює інтереси свого роботодавця. Сподіваюся стати гарною дружиною, люблячою матір’ю, мати велику родину, у вільний час багато подорожувати, відкривати для себе безліч прекрасних куточків нашої планети, повертаючись при цьому до настільки улюбленого, рідного Києва. Однак ці всі мрії не можливо втілити в життя без кропіткої праці над собою зараз, у студентські роки. Саме наш Університет допомагає мені стати професіоналом. Цікаві лекції висококваліфікованих практикуючих викладачів, засвоєння знань на семінарах, нестандартні завдання на практичних заняттях, безліч конференцій, тренінгів, круглів столів та освітніх проектів, що організовує і проводить наш Університет та на які
за працівники відомих компаній допомагають розширити наші знання, визначитись в якій саме галузі права працювати, дають змогу спілкуватися з практикуючими юристами, заводити нові знайомства. А головне, що робить для нас КРОК – створює спеціальну атмосферу любові і затишку, в якій хочеться навчатися. Саме тому наш Університет хочеться назвати родинним, де спокійно, затишно, як дома, де відчувається спорідненість душ і приходить розуміння того, що тут ти ніколи не зустрінеш байдужості.
Пётр гринёв – прапорщик. офицерское звание алексея швабрина в "капитанской дочке" не названо, хотя весь интернет пестрит сообщениями о том, что он поручик. но пушкин этого нам не сказал.возможно, швабрин и поручик: он постарше гринёва, и воинское звание у него должно быть повыше, но пушкин нам этого всё же не сказал. по отношению к швабрину писатель сначала использует слово офицер, а потом изменник, злодей, гнусный швабрин, озлобленный швабрин – и нигде ни разу швабрин не назван пушкиным поручиком!
Высокомерное, они его не воспринимали всерьез, и когда он рассказал про чистку оружия у , они проигнорировали, хотя в это было важное сообщение. "-- скажите государю, что у ружья кирпичом не чистят: пусть чтобы и у нас не чистили, а то, храни бог войны, они стрелять не годятся. и с этою верностью левша перекрестился и помер. мартын-сольский сейчас же поехал, об этом графу чернышеву доложил, чтобы до государя довести, а граф чернышев на него закричал: -- свое рвотное да слабительное, а не в свое дело не мешайся: в россии на это генералы есть. государю так и не сказали, и чистка все продолжалась до самой крымской кампании. в тогдашнее время как стали ружья заряжать, а пули в них и болтаются, потому что стволы кирпичом расчищены." когда, левша заболел они не проявили особой заботы о нем. относились к нему с пренебрежением и неуважительно: платов его выслушал и про левшу вспомнил. -- как же,коротко с ним знаком, даже за волоса его драл, только не знаю, как ему в таком несчастном разе ; потому что я уже совсем отслужился и полную пуплекцию получил -- теперь меня больше не а ты беги скорее к коменданту скобелеву, он в силах и тоже в этой части опытный, он что-нибудь сделает." зато наоборот: " побежал к графу клейнмихелю и зашумел: -- разве так можно! у и шуба овечкина, так душа человечкина." двуличное отношение, когда государь восхищался трудом левши и мастеров они вели себя по другому "тут и другие придворные, видя, что левши дело выгорело, начали его целовать, а платов ему сто рублей дал и говорит: -- прости меня, братец, что я тебя за волосья отодрал. левша отвечает: -- бог это нам не впервые такой снег на голову."
Особисто мені пощастило, адже я вибрала свій фах за покликанням серця і вже зараз розумію, що не помилилася і хочу в майбутньому працювати по спеціальності. Через рік отримаю диплом «бакалавра», а потім, дай Бог, і «магістра»; влаштуюся на роботу по спеціальності та буду отримувати задоволення від того, що можу допомагати людям, бути для них корисною.
Ким я бачу себе у майбутньому як особистість та як професіонал? Уявляю, що буду працювати у міжнародній компанії, матиму відрядження до багатьох зарубіжних країн, буду успішним, затребуваним, вільно володіючим іноземною мовою правником, який відмінно розбирається у вітчизняному та міжнародному законодавстві та гідно відстоює інтереси свого роботодавця. Сподіваюся стати гарною дружиною, люблячою матір’ю, мати велику родину, у вільний час багато подорожувати, відкривати для себе безліч прекрасних куточків нашої планети, повертаючись при цьому до настільки улюбленого, рідного Києва.
Однак ці всі мрії не можливо втілити в життя без кропіткої праці над собою зараз, у студентські роки. Саме наш Університет допомагає мені стати професіоналом. Цікаві лекції висококваліфікованих практикуючих викладачів, засвоєння знань на семінарах, нестандартні завдання на практичних заняттях, безліч конференцій, тренінгів, круглів столів та освітніх проектів, що організовує і проводить наш Університет та на які
за працівники відомих компаній допомагають розширити наші знання, визначитись в якій саме галузі права працювати, дають змогу спілкуватися з практикуючими юристами, заводити нові знайомства. А головне, що робить для нас КРОК – створює спеціальну атмосферу любові і затишку, в якій хочеться навчатися. Саме тому наш Університет хочеться назвати родинним, де спокійно, затишно, як дома, де відчувається спорідненість душ і приходить розуміння того, що тут ти ніколи не зустрінеш байдужості.
возможно не то что вам именно надо, но все же вот