написать мини-сочинение (5-10 предложений) по теме: "Избражение животных в произведениях русских писателей" , использовать стихотворение Маяковского "Хорошее отношение к лошадям""
Цитати «Ну, знаєте,— сказав Жульєн,— мета виправдовує засоби; якби я був не такою незначною пилинкою, а мав би хоч яку-небудь владу, я б наказав повісити трьох, щоб врятувати життя чотирьом». «Крім полум’яної душі, Жульєн мав надзвичайну пам’ять. Юнак назубок вивчив увесь Новий завіт по-латині, так само вивчив книгу «Про папу» Жозефа де Местра чим і здивував спочатку родину де Реналь, де працював гувернером, а потім чутка розійшлась по всьому Вер’єру, коли Жульєн дає в руки Адольфу, старшому сину мера, Новий завіт, відкриває його на будь-якій сторінці і Жульєн продовжує напам’ять. Діти його надзвичайно полюбили, а він їх зовсім не любив. Та навіть і любов до пані де Реналь була сповнена честолюбства. Першим кроком до їх стосунків пані просила гроші на його білизну у чоловіка, записала одного із слуг до бібліотеки, щоб брати коханому книжки, які він не міг читати в присутності господаря.» «Це був тендітний, невисокий на зріст 18-19 років, з неправильними, але тонкими рисами обличчя і орлиним носом. Великі чорні очі, які в хвилини спокою виблискували думкою з вогнем, тепер палали найлютішою зненавистю.Темно-каштанове волосся росло так низько, що майже закривало лоб, а коли він гнівався, лице його набирало неприємного виразу. Ще з малку його надзвичайно бліде й задумливе обличчя викликало в батька передчуття, що син його недовго протягне на цьому світі, а якщо й виживе, то буде тягарем для його сім’ї.Усі домашні ненавиділи його, а він ненавидів своїх братів і батька».
словами Жюльєн Сорель — представник покоління початку 20-х років XIX століття. Йому притаманні риси романтичного героя: незалежність, почуття власного достоїнства, бажання змінити долю, бажання боротися і добиватися мети. Він яскрава особистість, в ньому все вище норми: сила розуму, волі, мрійливості, цілеспрямованості. Наш герой — син теслі. Він живе в маленькому провінційному містечку Верьере з братами і батьком і мріє вирватися звідси у великий світ. В Верьере його ніхто не розуміє. Юнак з раннього дитинства марив військовою службою, його кумиром був Наполеон. Після довгих роздумів він вирішує: єдина можливість чого-небудь досягти в житті і вирватися з Верьера — стати священиком.
Роланд – герой европейского эпоса. «Песнь о Роланде» - великое произведение о героизме, отваге и самопожертвовании. Роль Роланда во французском эпосе столь велика, что может показаться, что это исключительно легендарная фигура. Тем не менее, историческое существование знаменитого соратника Карла Великого доказано учеными.
Роланд - рыцарь Карла Великого, маркграф Бретонской марки, о дате рождения которого точных данных не сохранилось. В жизнеописании императора упоминается Хруодланд, погибший в бою с басками в 778 году. По некоторым данным, он приходился родным племянником Карлу Великому и был его близким сподвижником.
Смерть Роланда – наиболее яркий эпизод его жизни, известный истории. Однако реальность и легенда существенно различаются. В исторической действительности арьергард войска Карла Великого, возвращавшегося из Испании, столкнулся в Пиренеях с басками. В этой битве и погиб исторический Роланд 15 августа 778 года.
В эпосе баски превращаются в сарацинов – тем самым Роланд становится, согласно рыцарской традиции Средневековья, защитником христианской веры, а его враги из язычников превращаются в традиционных врагов европейского рыцарства – мусульман.
Гибель маркграфа в «Песне о Роланде» сопряжена с изменой некоего Ганелона, ненавидевшего Роланда и жаждавшего мести. Именно потому попавший в засаду герой не смог одолеть все полчища врагов, и Ронсельванское ущелье стало местом гибели рыцаря. Перед смертью Роланд, изнемогая в неравной битве, трубит в рог, призывая друзей. Карл Великий слышит зов и приходит на но поздно. Ему остаётся только отомстить за гибель героя.
«Ну, знаєте,— сказав Жульєн,— мета виправдовує засоби; якби я був не такою незначною пилинкою, а мав би хоч яку-небудь владу, я б наказав повісити трьох, щоб врятувати життя чотирьом».
«Крім полум’яної душі, Жульєн мав надзвичайну пам’ять. Юнак назубок вивчив увесь Новий завіт по-латині, так само вивчив книгу «Про папу» Жозефа де Местра чим і здивував спочатку родину де Реналь, де працював гувернером, а потім чутка розійшлась по всьому Вер’єру, коли Жульєн дає в руки Адольфу, старшому сину мера, Новий завіт, відкриває його на будь-якій сторінці і Жульєн продовжує напам’ять. Діти його надзвичайно полюбили, а він їх зовсім не любив. Та навіть і любов до пані де Реналь була сповнена честолюбства. Першим кроком до їх стосунків пані просила гроші на його білизну у чоловіка, записала одного із слуг до бібліотеки, щоб брати коханому книжки, які він не міг читати в присутності господаря.»
«Це був тендітний, невисокий на зріст 18-19 років, з неправильними, але тонкими рисами обличчя і орлиним носом. Великі чорні очі, які в хвилини спокою виблискували думкою з вогнем, тепер палали найлютішою зненавистю.Темно-каштанове волосся росло так низько, що майже закривало лоб, а коли він гнівався, лице його набирало неприємного виразу. Ще з малку його надзвичайно бліде й задумливе обличчя викликало в батька передчуття, що син його недовго протягне на цьому світі, а якщо й виживе, то буде тягарем для його сім’ї.Усі домашні ненавиділи його, а він ненавидів своїх братів і батька».
словами
Жюльєн Сорель — представник покоління початку 20-х років XIX століття. Йому притаманні риси романтичного героя: незалежність, почуття власного достоїнства, бажання змінити долю, бажання боротися і добиватися мети. Він яскрава особистість, в ньому все вище норми: сила розуму, волі, мрійливості, цілеспрямованості. Наш герой — син теслі. Він живе в маленькому провінційному містечку Верьере з братами і батьком і мріє вирватися звідси у великий світ. В Верьере його ніхто не розуміє.
Юнак з раннього дитинства марив військовою службою, його кумиром був Наполеон. Після довгих роздумів він вирішує: єдина можливість чого-небудь досягти в житті і вирватися з Верьера — стати священиком.
якось так якщо щось не так то я не знаю