Судьба человека» изображает одно из проявлений русского национального характера – русского солдата. Главный герой произведения, Андрей Соколов, говорит о войне: «Ну, и мне там пришлось, браток, хлебнуть горюшка по ноздри и выше». Этот герой русский человек, живший в деревне и с молоком матери впитавший народные представления и морали и нравственности. Главный критерий для Соколова - чтобы все в жизни было «не хуже, чем у людей». И рассказ Соколова о своей судьбе подчеркивает, что герой и его семья – самые типичные, самые обыкновенные, каких в СССР было большинство. И тем ценнее свойства его натуры, которые говорят о достоинствах русского характера в целом.В рассказе «Судьба человека» писатель сумел передать свою любовь к нашим соотечественникам, сострадание к ним, перенесшим тяготы военного времени, и неугасимую веру в нравственную силу нашего народа. Для М.А.Шолохова истоки героизма русского характера – в чувстве собственного достоинства, в богатстве души, в выдержке и несгибаемости характера. Это рассказ не о конкретном русском солдате, а о человеке, вынесшем страшные, жестокие испытания судьбы и не утратив при этом душевной доброты и сострадание...
Объяснение:
Хто знає про справжнє кохання? Я вважаю, що таких людей не дуже й багато. Освідчення у коханні — це не слова, які можна говорити направо й наліво, це щось важливе для людини, щось своє, особисте.
Справжня любов може проявлятися по-різному. І не завжди це повинні бути квіти або цукерки, це може проявлятися й увагою чи гарними словами. Іноді навіть приємніше отримувати подарунки, зроблені своїми руками, від усього серця.
Про кохання не обов’язково кричати на весь світ, головне знати, що ти кохаєш і тебе теж кохають. Якби люди не проявляли б взаємних почуттів, то як виростали б їхні діти, які б вони були, як би ставились до інших людей? У світі тоді не було б нічого гарного, бо любов — це найсвітліше почуття, яке взагалі може бути.
Мої побажання до всіх: кохайте і будьте коханими!
Подробнее - на -