У оповіданні Рей Бредбері розповідає, як у майбутньому люди знищили картину італійського художника доби Відродження Леонардо да Вінчі «Джоконда». Події відбуваються у зруйнованому місті, де радіоактивні поля і дороги, зіпсовані бомбами. Жителі великого міста, які вижили після атомних бомбувань, сповнені ненависті до минулого. Грігсбі, один із героїв твору, пояснює: «Людина ненавидить те, що її занапастило, що їх життя поламало. Вже так вона влаштована. Нерозумно, можливо, але така людська природа". Люди, що стоять у черзі, не можуть дозволити собі купити за один пенні напій з ягід. Для них святковими є події, коли знищують книги, коли розбили кувалдою останній автомобіль. Восени 2061 року вони влаштовують свято: ламають все, що збереглося після катастрофи. Свідком подій став хлопчик Том. Він стає у чергу – влада дозволяє кожному охочому плюнути на картину Леонардо да Вінчі. Люди плюють і рвуть картину на шматки, ламають раму. За дорослими хлопчик ухопив шматочок полотна і затиснув його у руці. Він бачив, як «баби жували шматки полотна; як чоловіки розламували раму, піддавали ногою тверді клапті, рвали їх на дрібні-дрібні шматочки». Том повертається додому, там розкриває долоню й при світлі місяця бачить, що йому дісталася усмішка Джоконди. У фантастичному сюжеті автор привертає увагу до проблем майбутнього людства, занепаду цивілізації. Це твір-пересторога, попередження про катастрофу, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник переконаний, що духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.
Жанр
Твір Рея Бредбері «Усмішка» — новела, адже написана у прозовій формі, невелика за обсягом. Зображена одна подія — «свято» знищення картини. Події відбуваються протягом одного дня з ранку до ночі. Сюжет напружений, динамічний. Фінал несподіваний. Особливу увагу приділено роздумам Тома і його протистоянню натовпу.
Символічні образи
Картина Леонардо да Вінчі «Джоконда» символізує мистецтво і красу.
Усмішка Джоконди – втілення краси, добра і великої сили мистецтва
Том — символ нового покоління
Ранок символізує початок нового, надію на краще
Фінал твору також символічний, адже дитина і ранок — це символи майбутнього.
Стихотворения "Утес" написанная М.Ю. Лермонтовым в 1841 году. Жанр " Утеса"- лирическая миниатюра. Пейзаж рождает в душе его мысли об одиночестве. М. Ю. Лермонтов использует прием олицетворения, изображая тучки и утеса. Утес великан- символ одиночества. Поэтому так дорого ему редкое посещение тучки: Ночевала тучка золотая На груди утеса великана; Утром в путь она умчалась рано, По лазури весело играя... Однако тучка юна и беспечна, она незадумывается о его чувствах. И покинутый утес " тихонько плачет в пустыне". Поэт использует скромные тропы: эпитет "тучка золотая", олицотворение "И тихонько плачет он в пустыне".
В основе стиха лежит молитва, но молтва эта не за себя, а за любимую женщину, за "теплую заступницу" за ее душу. На первом плане в этом стихе стоит образ героини — ее нравственная чистота и беззащитность перед «миром холодным». Вообще, сам герой является странником с "пустынной душой", но даже это одиночество не убила в нём участие в судьбе другого человека, желание тому, кто в ней нуждается, кто свелел и чист душой. Интересно и то, что люди,в своих молитвах, как правило, просят о своем благополучае, но Лермрнтов "ломает" эту особенность: "Не о не перед битвою, Не с благодарностью иль покаянием, Не за свою молю душу пустынную"
Сюжет
У оповіданні Рей Бредбері розповідає, як у майбутньому люди знищили картину італійського художника доби Відродження Леонардо да Вінчі «Джоконда». Події відбуваються у зруйнованому місті, де радіоактивні поля і дороги, зіпсовані бомбами. Жителі великого міста, які вижили після атомних бомбувань, сповнені ненависті до минулого. Грігсбі, один із героїв твору, пояснює: «Людина ненавидить те, що її занапастило, що їх життя поламало. Вже так вона влаштована. Нерозумно, можливо, але така людська природа". Люди, що стоять у черзі, не можуть дозволити собі купити за один пенні напій з ягід. Для них святковими є події, коли знищують книги, коли розбили кувалдою останній автомобіль. Восени 2061 року вони влаштовують свято: ламають все, що збереглося після катастрофи. Свідком подій став хлопчик Том. Він стає у чергу – влада дозволяє кожному охочому плюнути на картину Леонардо да Вінчі. Люди плюють і рвуть картину на шматки, ламають раму. За дорослими хлопчик ухопив шматочок полотна і затиснув його у руці. Він бачив, як «баби жували шматки полотна; як чоловіки розламували раму, піддавали ногою тверді клапті, рвали їх на дрібні-дрібні шматочки». Том повертається додому, там розкриває долоню й при світлі місяця бачить, що йому дісталася усмішка Джоконди. У фантастичному сюжеті автор привертає увагу до проблем майбутнього людства, занепаду цивілізації. Це твір-пересторога, попередження про катастрофу, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник переконаний, що духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.
Жанр
Твір Рея Бредбері «Усмішка» — новела, адже написана у прозовій формі, невелика за обсягом. Зображена одна подія — «свято» знищення картини. Події відбуваються протягом одного дня з ранку до ночі. Сюжет напружений, динамічний. Фінал несподіваний. Особливу увагу приділено роздумам Тома і його протистоянню натовпу.
Символічні образи
Картина Леонардо да Вінчі «Джоконда» символізує мистецтво і красу.
Усмішка Джоконди – втілення краси, добра і великої сили мистецтва
Том — символ нового покоління
Ранок символізує початок нового, надію на краще
Фінал твору також символічний, адже дитина і ранок — це символи майбутнього.