Тема: захоплююча розповідь про Мартіна Вперту Голову, що отримав скарби, пішовши дорогою, яка всіх нікуди не вела.
Головна думка: «справжні скарби дістаються лише тим людям, що першими торують дорогу, якою ще не ходив ніхто».
Композиція.
Експозиція: жив у селі настирливий Мартіно, котрий довго думав про третю дорогу, яка нікуди не вела.
Зав’язка: коли він підріс, одного ранку пішов таємничою дорогою.
Розвиток дії: довго йшов Мартіно, від утоми почали боліти ноги, виникла думка повернути назад.
Кульмінація: раптом вигулькнув пес, який обнадіяв Мартіна, що він побачить людей.
Розв'язка: вродлива сеньйора нагородила Мартіна великим багатством.
***
Зачин: «На околиці села розходилися три дороги».
Основна частина: «Коли Мартіно підріс …»
Кінцівка: «Справжні скарби дістаються …»
Ознаки казки.
Слова-повтори: йшов та йшов; йду, йду; бери, бери.
Магічне число: три дороги, сто раз повторював розповідь.
Добро перемагає зло (за допитливість та настирливість Мартіно отримав винагороду).
Казка вчить: бути допитливим, наполегливо йти до мети.
Казка засуджує: відсутність прагнення до пізнання, мети, наполегливості.
Цитатна характеристика Мартіно.
Допитливий
«Мартіно питав у кожного про третю дорогу».
«А може, все-таки вона кудись приведе?»
«Не повірив, що ця дорога нікуди не веде?»
Настирливий
«Мартіно був таким настирливим, що люди прозвали його Вперта Голова».
«Продовжував думати про дорогу, що нікуди не веде».
Рішучий
«Коли Мартіно підріс, одного ранку він вийшов із села і рішуче попрямував таємничою дорогою»
Втомлений
«У Мартіно від утоми почали боліти ноги, і він навіть подумав, чи не краще повернутися назад у село».
Розумний, кмітливий
«Де пес, там житло! — вирішив Мартіно. — Або принаймні — людина».
«Як на мене, кожна дорога на світі кудись веде».
Здивований
«О! — здивувався Мартіно. — Я й не уявляв, що прийду туди, де мене знають!»
Не забуває про інших
«І Мартіно вибрав чимало речей, що йому припали до вподоби, не забув і про подарунки для своїх близьких та друзів».
Щедрий
«Мартіно обдарував усіх — і друзів, і ворогів».
Щирий, дружелюбний
«Хлопець змушений був сто разів повторювати свою розповідь про те, що з ним трапилося».
Першопроходець
«Справжні скарби дістаються лише тим людям, що першими торують дорогу, якою ще не ходив ніхто. Як Мартіно Вперта Голова».
План.
1. Три дороги на околиці села.
2. Настирливий Мартіно.
3. Дорога без кінця.
4. Втомлений мандрівник.
5. Вигулькнув пес.
6. Попереду гостинний палац.
7. Прийшов туди, де знають.
8. Не треба боятися невідомих доріг.
9. Скарби від сеньйори.
10. Повернення додому.
12. Сто розповідей про палац.
11. Дорога до болота.
12. Справжні скарби на торованій дороги.
План.
1. Дорога, що нікуди не веде.
2. Прізвисько Вперта Голова.
3. Мартіно прямує таємничою дорогою.
4. Втома та думки мандрівника.
5. До пса.
6. Дорога привела до палацу.
7. Здивування Мартіно.
8. Не треба боятися невідомих доріг.
9. Подарунки від сеньйори.
10. Мартіно повертається додому.
11. Розповіді хлопця про палац.
12. Усі повертаються ні з чим.
12. Справжні скарби на торованій дороги.
• Зпропонуйте свою назву казки.
Я б назвала казку «Дорога справжніх скарбів».
У ній розповідається про те, як одна з трьох доріг привела головного персонажа до незліченних скарбів. Усіх інших мешканців села вона вела до болота. Адже «справжні скарби дістаються лише тим людям, що першими торують дорогу, якою ще не ходив ніхто». Допитливий та настирливий Мартіно Вперта Голова довго думав про третю дорогу. Коли він підріс, то відважився піти подивитися, куди вона його приведе. Вірив, що «кожна дорога на світі кудись веде» у той час, коли інші байдужі мешканці дотримувались думки, яка здавна побутувала в селі.
За свою допитливість та настирливість тільки головний персонаж здобув велику винагороду.
Також казку можна назвати «Мартінові скарби», «Дорога та скарби для Мартіна».
НИКТО
Можете добавити вислови "розходилися три дороги", "нема кінця-краю", "де собака, там і... людина", "не повірив на слово", "багато на світі доріг", "усіх — і друзів і ворогів", "скарби дістаються лише тому, хто перший нову дорогу торує"...
6 квітня 2020 15:54
привет, д / и. недавно я прочитал / а очень интересную книгу под названием Лолита. я заинтересовалась ее автором и хочу тебе сказать, что в наше время Владимир Набоков, остался бы таким же интересным автором и стал еще более популярным.
да, я действительно считаю автора героем, потому что так тонко, подробно и как наиболее точно описать события, героев надо иметь не только талант, ни ум. так точно описать абьюз, что предостерегая, поучая.
очень советую тебе ознакомиться с его творчеством и оценить эту книгу тоже.
можно лучший ответ
Объяснение:
наліз вірша Віршовий розмір – дактиль Рік написання – 1927 В поезii “Бiлi акацiї будуть цвiсти” головними є почуття героя. Вони вписанi, пiдживленi, посиленi картиною весняної травневої природи, де цвiтуть акацii, ночi короткi i мiсячнi, спiвають соловї. В таку пору важко розлучитись з коханою хоча б на мить, хочеться бути з нею кожну хвилинку. У використаних автором художніх прийомах психологічного паралелізму, постійних епітетів, метафор легко простежуються народнопісенні мотиви.
Починається поезія чарівним малюнком природи: Білі акації будуть цвісти в місячні ночі жагучі, промінь морями заллє золотий річку, і верби, і кручі… Емоційно наснажений епітет «жагучі», інверсована метафора «промінь морями заллє золотий» одразу створюють настрій урочистості і піднесення. Зорові враження в поезії підсилюються слуховими. А як передати прекрасні почуття закоханості людини, яка все навколо бачить і чує в якомусь казковому забарвленні і озвученні? Поет досить лаконічно, але точно відтворює стан героя: весняні ночі для нього — жагучі, солов’ї не витьохкують, а солодко плачуть, очі милої — повні туману кохання. Краса коханої асоціюється з найдорожчим — Батьківщиною: «В тебе і губи і брови твої, як у моєї Вкраїни» . І, звичайно, не можна не повірити у щирість почуттів людини, в серці якої злилися навіки воєдино образ коханої і образ Вітчизни. Рідній Україні поет присвячує свою пісню любові:
Я люблю вічний гомін у місті, що у серці народжує спів, наші села широкі, барвисті, у вінках ароматних садів. Проте ця поезія Володимира Сосюри не обмежується лише сферою інтимних почуттів. В третій строфі виразно починають звучати нотки громадянські, патріотичні. Кохана подібна для поета до України. В останній строфі автор продовжує розвивати цю ідею. Апогеєм, кульмінацією цих порівнянь є злиття двох постатей – батьківщини і дівчини – в один образ для поета. І поєднує їх, перш за все, почуття любові, кохання.
Бiлi акацiї будуть цвiсти” В. Сосюра Білі акації будуть цвісти в місячні ночі жагучі, промінь морями заллє золотий річку, і верби, і кручі… Будем іти ми з тобою тоді в ніжному вітрі до рання, вип’ю я очі твої молоді, повні туману кохання
Солодко плачуть в садах солов’ї, так, як і завжди, незмінно… В тебе і губи, і брови твої, як у моєї Вкраїни… Ось вона йде у вінку, як весна… Стиснулось серце до крику… В ньому злилися і ти, і вона В образ єдиний навіки. Ви можете розширити аналіз вірша “Білі акації будуть цвісти”
ответ:дорога
Объяснение:
Надеюсь