Объяснение:
Герои
Русалочка:
Маленькая подводная обитательница, любознательная и умная русалочка. Получает право выплывать наверх океана, когда достигнет пятнадцатилетнего возраста. Русалочка увидела принца, и влюбилась в него. Корабль пошел на дно, и она принца. Положив его на песке, она увидела, как его нашла какая – то девушка. Русалочка хочет быть с юношей, и, в обмен на свой голос, она получает ноги. Но принц выбрал другую девушку, и сердце Русалочки разбито.
Принц: Молодой человек, во время сильного урагана попадает в кораблекрушение, и начинает тонуть. Наблюдавшая за этим происшествием, русалочка бросается его Она юношу, и оставляет на песке. Очнувшись, молодой человек видит рядом с собой принцессу, и думает, что она – его Принц встречает русалочку, он восхищен ее красотой и умением танцевать, и не обращает внимания на ее немоту. Юноша признается русалочке, что отдаст свое сердце той девушке, которая его Морской царь: Владыка моря, многодетный отец. Он уже давно стал вдовцом, и владениями управляет его мать.
Старуха-мать: Мудрая, пожилая женщина, бабушка русалочек. Она очень гордится своим высоким происхождением, и учит этому своих внучек. Бабушка очень любит русалочек, особенно младшую. Русалочка любит слушать о людях, и старая бабушка пересказала ей все, что она знала о жизни на земле. Она сказала ей, что люди умирают, но душа их бессмертна, поэтому они умирают не навсегда. А русалки живут лишь триста лет, а после становятся пеной.
Ведьма: В «Русалочке» героиня, подарившая русалочке ноги, взяв себе ее чарующий голос.
Приемы
1. Метафора: Полна непонятной тоской, Добыча ревнивой волны
(слово или выражение, употребляемое в переносном значении, в основе которого лежит сравнение неназванного предмета или явления с каким-либо другим на основании их общего признака.)
2. Эпитеты: Серебристая пена, хрустальные города, златые стада, яркие пески, страстные лобзания
((от др.-греч. ἐπίθετον «приложенное») — определение при слове, влияющее на его выразительность, красоту произношения. Не имея в теории литературы определённого положения, название «эпитет» прилагается приблизительно к тем явлениям, которые в синтаксисе называются определением, в этимологии — прилагательным; но совпадение это только частичное. Установившегося взгляда на эпитет нет в теории литературы: одни относят его к фигурам речи, другие считают, наряду с фигурами и тропами, самостоятельным...)
3. Олицетворение - Играет мерцание дня
(представление природных явлений и сил, объектов, отвлечённых понятий в образе действующих лиц, в том числе человека, или признание за ними человеческих свойств; приписывание свойств человеческой психики предметам и явлениям реального или вымышленного мира...)
4. Автор не останавливается на уточнении образа русалки, вместо этого он описывает события
5. Русалка одиноко страдает без любви, а витязь получает всю любовь русалок, но он потерял свою жизнь. Русалке остаётся плескать серебряные волны, поднимая воду до луны.
Роль фрагмента:
(Фрагмент не дан)
У своєму романі «Портрет Доріана Грея» Оскар Уайльд висвітлив важливі проблеми, пов’язані з особистими, соціальними і культурними аспектами стосунків між людьми. Через створені художні образи письменник розкрив взаємозв’язок між внутрішнім світом людини і мистецтвом.
Наприклад, на думку одного з героїв роману — художника Безіла, мистецтво є певним дзеркалом душі людини, яке відбиває її спрямування, почуття і моральні якості. Автор ніби вкладає у власний твір частинку своєї душі, а сам роман відображає духовний світ зображуваних О. Уайльдом героїв. Але при цьому долю будь-якого твору мистецтва визначає не його автор, а його власник.
Головний герой роману Доріан Грей поклав увесь тягар своєї брудної душі на власний портрет. І картина мовчазно несла цей тягар та старіла замість оригінали доти, доки смерть не забрала її власника. Лише після цього вона повернулася до первісного вигляду.
Тісно пов’язаний з цією ідеєю і образ іншого героя — лорда Генрі. Він теж був своєрідним творцем. Але він займався не створенням твору мистецтва, а створенням душі Доріана Грея. Його дієвим інструментом була хибна філософія, яка полонила розум юного і недосвідченого Доріана своєю таємничістю і новизною, а в той же час підточувала неспокушене злом серце юнака.
Лорд Генрі вмів заспокоювати сумління Доріана Грея, він навчав його не надто піклуватися про мораль, с чого і почав своє падіння у безодню головний герой роману. Мабуть, у нього була можливість зупинити своє падіння після самогубства його коханої Сібілли Вейн. Це був короткий час, коли Доріан з тяжким серцем розмірковував про своє ставлення до юної акторки, яке привело до смерті дівчини. Але й тут втрутився лорд Генрі, який спростив трагедію почуття Сібілли і переконав Грея, що її смерть стала лише останньою роллю актриси.
Крок за кроком Доріан Грей перетворювався з людини з чистим і добрим серцем на злочинця та егоїста, доки зовсім не знищів власну душу. Зображуючи життя Доріана Грея, О. Уайльд стверджує, що тільки сумління здатне контролювати вчинки людини і її життя, тільки воно здатне хоч і не виправити усе, але докорити. І людина буде жити доти, доки буде жити її сумління, яке може знищити лише вона сама. А портрет у романі виконав роль магічного дзеркала, у якому відображалося падіння головного героя і яке наочно підтвердило думки письменника