Хто винен у трагедії Акакія Акакійовича Башмачкіна?
(за повістю М. В. Гоголя "Шинель")
Так протікало мирне життя людини,
що з чотирмастами платні вміла
бути задоволеною своєю долею.
М. В. Гоголь
"Шинель" — остання з "петербурзьких повістей" Гоголя. Написана в 1839-1841 роках, у пору найвищого розквіту творчого генія письменника, "Шинель" продовжує тему "маленької людини", що звучить у "Портреті", "Невському проспекті", "Записках божевільного". Причому якщо Пушкін у "Станційному доглядачі" розповів про долю Виріна з позиції пана, нехай доброго і співчутливого, то Гоголь у своїх повістях розповідає про людей Петербурга, наблизившись до них упритул, як побратим з нещастя.
Герой "Шинелі" Акакій Акакійович Башмачкін — скромний чиновник в одному зі столичних департаментів, "чиновник не можна сказати щоб дуже примітний, низенький на зріст, трохи рябуватий, трохи рудуватий, трохи навіть на вид підсліпуватий, з невеликою лисиною на чолі, зі зморшками по обидва боки щік і кольором обличчя, як то кажуть, гемороїдальним..." Башмачкін — особистість надзвичайно покірлива і незначна. Гоголь починає повість іронічним описом "зумовленості" усього життя свого героя. Незавидна доля випала йому, ще коли вибирали йому ім'я. Календар усякий раз відкривався на чомусь важкому для вимови (Трифілій, Варахасій і так далі). Зрештою вирішили назвати хлопчика Акакієм на честь батька. "Акакій" у перекладі з грецького — "незлобивий".
Таким чином, Башмачкін — двічі незлобивий, найсумирніший. Він служить на маленькій посаді, тому що йому, через його недоумкуватість, можна довіряти лише переписування паперів. Зате вже переписує Башмачкін ревно, любовно і не робить помилок, навіть коли з нього знущаються молоді і жваві колеги. Він тільки зрідка вимовляє: "Дайте мені спокій, навіщо ви мене кривдите?" І це тихе благання іноді здатне присоромити людей, нагадати їм, що Башмачкін — бідний, убогий, але все одно представник людства.
Тісний зв'язок політики та релігії, їх переплетіння - як історичну традицію всіх великих конфесій - християнства, мусульманства, іудаїзму, буддизму простежується в змісті і концепціях священних книг - Біблії, Корану, Талмуду, де поряд з релігійно-обрядовими та побутовими, морально-етичними порадами і рекомендаціями даються широкі і прості політичні настанови, обов'язкові для віруючих, що відображають політичні події рабовласницького і раннє-феодального суспільства. Священні книги - настільні путівники для віруючих в їх житті та діяльності. При певних специфічних відмінностях у змісті священних книг, ясно простежується їх разюча схожість в головному і вирішальному - в політичних орієнтаціях, .що відображають інтереси панівних класів - рабовласників або феодалів, в ставленні до нижчих класів і станів, а наполегливістю, уперто наголошується на непохитність існуючого обожнюючого експлуататорського ладу.
Священні книги визнають непорушним і природним поділ суспільства на багатих і бідних і засуджують прагнення бідних змінити своє тяжке становище, немовби уготоване їм не владами, а самим господом Богом.
Пушкин в 1822 году пишет «Песнь о вещем Олеге», в основе которой лежит историческое событие. Сам Пушкин назвал свое произведение «Песнью…», подчеркнув связь с устным народным творчеством и указав на важную черту произведения – стремление воспеть «дела давно минувших лет, преданья старины глубокой».
Позиция писателя раскрывается через использование в песни различных художественно-выразительных средств: эпитетов («вещий Олег», «грозной броней», «на светлом челе» и др.), метафор («не ведаешь ран», «годы таятся во мгле» и др.), сравнений («гробовая змия …как черная лента»), олицетворений («лукавый кинжал», «ковши круговые, запенясь, шипят» и др.). Для передачи колорита эпохи, создания атмосфер
Хто винен у трагедії Акакія Акакійовича Башмачкіна?
(за повістю М. В. Гоголя "Шинель")
Так протікало мирне життя людини,
що з чотирмастами платні вміла
бути задоволеною своєю долею.
М. В. Гоголь
"Шинель" — остання з "петербурзьких повістей" Гоголя. Написана в 1839-1841 роках, у пору найвищого розквіту творчого генія письменника, "Шинель" продовжує тему "маленької людини", що звучить у "Портреті", "Невському проспекті", "Записках божевільного". Причому якщо Пушкін у "Станційному доглядачі" розповів про долю Виріна з позиції пана, нехай доброго і співчутливого, то Гоголь у своїх повістях розповідає про людей Петербурга, наблизившись до них упритул, як побратим з нещастя.
Герой "Шинелі" Акакій Акакійович Башмачкін — скромний чиновник в одному зі столичних департаментів, "чиновник не можна сказати щоб дуже примітний, низенький на зріст, трохи рябуватий, трохи рудуватий, трохи навіть на вид підсліпуватий, з невеликою лисиною на чолі, зі зморшками по обидва боки щік і кольором обличчя, як то кажуть, гемороїдальним..." Башмачкін — особистість надзвичайно покірлива і незначна. Гоголь починає повість іронічним описом "зумовленості" усього життя свого героя. Незавидна доля випала йому, ще коли вибирали йому ім'я. Календар усякий раз відкривався на чомусь важкому для вимови (Трифілій, Варахасій і так далі). Зрештою вирішили назвати хлопчика Акакієм на честь батька. "Акакій" у перекладі з грецького — "незлобивий".
Таким чином, Башмачкін — двічі незлобивий, найсумирніший. Він служить на маленькій посаді, тому що йому, через його недоумкуватість, можна довіряти лише переписування паперів. Зате вже переписує Башмачкін ревно, любовно і не робить помилок, навіть коли з нього знущаються молоді і жваві колеги. Він тільки зрідка вимовляє: "Дайте мені спокій, навіщо ви мене кривдите?" І це тихе благання іноді здатне присоромити людей, нагадати їм, що Башмачкін — бідний, убогий, але все одно представник людства.