Новела «Чарівна крамниця» написана на хвилі захоплення англійськими письменниками кінця XIX - початку XX століття новелістикою. Переваги новела - мобільність жанру, здатність оперативно реагувати на зміни в читацьких настроях і очікуваннях.
У фантастичній новелі розповідається про відвідини батьком та сином чарівної крамниці та отримані там незвичайні подарунки для Джипа. Твір вчить мріяти, бути чуйними, добрими і терплячими. Письменник переконаний, що людина має бути готовою відкрити себе світові і ввібрати його до себе. Головна думка: Чари доступні тим, хто вірить у дива і довірливо сприймає фантастичні речі.
Объяснение:
Джип з батьком заходять у крамницю дитячих іграшок. Виявилось, що там продають чарівні речі: тигра із пап’є-маше, кришталеві кульки, “порцелянову руку з колодою чарівних карт” тощо. Незвичайним був і продавець. Він діставав кришталеві кульки зі своєї голови та кишені хлопчика. Палець продавця від вогню обернувся на паличку червоного сургучу. Продавець знав усе про Джипа, навіть домашню адресу. У своєму капелюсі батько знайшов голуба, кілька яєць, мармурову кульку, годинника, купу паперу. Виявилось, що у крамницю можуть зайти чемні діти: вередливому Едварду увійти не вдалося. Продавець для Джипа і його батька продемонстрував товари: чарівні поїзди, олов’яні солдатики, чарівний меч, чарівний коник-гойдалка. Під час одного не вдалого Джип зник, а потім з’явився за межами крамнички. Крамничка зникла, але Джип тримав в руках чотири пакунки, у трьох пакунках були солдатики, а в четвертому – живе кошеня. Батько нічого чарівного не помітив, для нього то були звичайні солдатики. А Джип говорив чарівне слово і солдатики оживали. Кілька разів батько проходив по Ріджент-стріт, де трапилась пригода, батько намагався шукати крамницю, щоб заплатити за пакунки, але крамниці там не було.
Он её написал, вспоминая детство, проведённое в Сибири, её сильные морозы, холод. Вся картина пропитана чувствами героев, автор с поразительной точностью раскрывает их характеры.
На переднем плане мы видим женщину в русской национальной одежде XVII века, полулежащую на санях-розвальнях. Её поза и палец, указующий в небо, олицетворяет непреклонность перед нависшей угрозой, она пытается приподняться, побороть гнёт преследователей её мыслей. Она взывает к Богу, чтобы тот ей в борьбе за справедливость. Её напряжённое лицо показывает всю тяжесть её положения. Это Феодосия Морозова. Все отражает сказанное о ней Аввакумом: «Кидаешься ты на врага, аки лев».
Другие детали картины: зима, снег, холод – ещё сильнее усугубляют состояние героини. В толпе, окружающей сани, мы видим людей разных сословий и положений в обществе. Одни ей сочувствуют, другие – насмехаются.
Замечательно увидено и выражено в картине ощущение живой природы: влажный зимний день, глубокий след от полозьев в рыхлом снегу, скрюченные от холода пальцы ног босого юродивого, пар от дыханья. Очень сильно и верно передал Суриков ощущение движения: кажется, что слышишь скрип полозьев от уходящих розвальней, в которых бунтарку везут на до свист мальчика, бегущего за санями.
Три года писал В. Суриков свою картину. Эскиз следовал за эскизом, в поисках натуры художник был неутомим. Где только ни побывал он за это время, выискивая наиболее характерные персонажи, в гуще самой жизни черпая будущих героев своей картины. Два холста с уже сделанными набросками он забраковал, и лишь третий, изготовленный по специальному его заказу (прямоугольник, положенный на большое ребро) удовлетворил мастера.
Объяснение:
Удачи тебе