Глава 3
В Лондоне Робинзон познакомился с почтенным пожилым капитаном. Новый знакомый предложил Крузо отправиться вместе с ним в Гвинею. Во время пути капитан обучал Робинзона корабельному делу, что очень пригодилось герою в дальнейшем. В Гвинее Крузо удалось выгодно выменять привезенные побрякушки на золотой песок.
После смерти капитана Робинзон снова отправился в Африку. На этот раз путешествие было менее удачным, по дороге на их корабль напали пираты – турки из Салеха. Робинзон попал в плен к капитану разбойничьего судна, где пробыл почти три года. Наконец ему представился шанс бежать – разбойник отправил Крузо, мальчика Ксури и мавра рыбачить в море. Робинзон взял с собой все необходимое для долгого плаванья и по дороге сбросил мавра в море.
Робинзон держал путь на Зеленый мыс, надеясь встретить европейский корабль.
Подробнее: https://obrazovaka.ru/books/defo/robinzon-kruzo
Найкраще враження завжди справляють ті твори, в яких герої можуть подати читачу хороший приклад. У літературі й читанні є маса корисного: це цікаво, пізнавально і дуже захоплююче. Але навряд чи хтось стане сперечатися з тим, що найбільша користь полягає в тому, що найчастіше хороші твори мають якусь корисну мораль для людини. Ця мораль робить людину більш високою духовно, розвиває її гуманістичні якості.
Новела авторства О. Генрі під назвою «Останній листок» містить дивовижний приклад людської щирої і непідробної доброти, прекрасного співчуття та бажання до У ній розповідається про людей творчості, які завжди керуються перш за все не розумом, а своїми яскравими емоційними поривами. Саме тому їх поведінка зі сторони виглядає настільки красивою і вражаючою. Старий художник Берман вже давно не малював нічого путнього, але все ще розраховував створити справжнісінький шедевр. Слушна нагода для цього сталася тоді, коли сусідка Бермана, молода жінка на ім’я Джонсі, сильно захворіла і опинилася на межі життя і смерті. Дівчина настільки злякалася власної слабкості, що сама вирішила, що помре вже дуже скоро – коли з дерева, яке стоїть за вікном, впаде останній листок. Дівчина проводила в очікуванні падіння листка і власної смерті дні і ночі, але листок все ніяк не падав, з кожним днем вселяючи надію і віру у власне одужання у Джонсі. Зрештою, віра в краще в душі дівчини перемогла і вона змогла здолати таку страшну хворобу. Але, як пізніше з’ясувалося, причиною тому стало не природне диво, а прекрасний шедевр Бермана, до створення якого він готувався вже протягом довгих років. Старий в негоду намалював на дереві листок, саме це творіння вселило у Джонсі віру в власне остаточне одужання.
Звичайно, я позитивно здивований і вражений цим прекрасним твором. Він задовольняє практично всі мої і вимоги до якісного літературному твору. Цю новелу від О. Генрі цікаво читати, вона дає гарне уявлення про характери і мотиви поводжень людей з творчого середовища. Завдяки прочитанню цього твору можна знову повірити в людство, переконатися в тому, що в світі дійсно існують люди, які готові ризикувати, жертвувати собою в ім’я чогось високого. Прикладом такої людини став старий художник Берман, який врятував чуже життя, створив прекрасний малюнок, а тому й став моїм улюбленим героєм цього твору.
Хотя Вера говорила, что Печорин «любил ее как собственность, как источник радостей, тревог и печалей, сменявшихся взаимно, без которых жизнь скучно и однообразна», он не может без ее любви. Он думает, почему она не хочет видеться с ним, ведь «любовь, как огонь, – без пищи гаснет».
Объяснение:
надеюсь ☺️