Аналіз твору «Вершники» Яновський Юрій Яновський «Вершники» аналіз твору наведений в цій статті. Жанр «Вершники» — новелістичний роман. Головні герої «Вершники»: Фрунзе, Мусій та Іван Половці, Данило Чабан, Швед, Чубенко, Максим, Адаменко, безіменний листоноша. Тема громадянської війни у романі «Вершники» постає у творі по-справжньому героїчною й романтичною. Автор правдиво показує трагедію цілої родини Половців, яких революція розкидала по різні ідеологічні фронти. Композиція «Вершники»: Особливо яскраво виявилася в цьому творі композиційна майстерність Яновського. Роман складається із восьми сюжетно завершених новел, які в сукупності передають панораму періоду громадянської війни. 1.«Подвійне коло», 2.«Дитинство», 3.«Шаланда в морі», 4.«Батальйон Шведа», 5.«Лист у вічність», 6.«Чубенко, командир полку», 7.«Шлях армій», 8.«Адаменко» Проблематика «Вершники»: • Трагедія роду й народу. • Розпад родини заради ідеї. • Революція і народ. • Політичні платформи різних партій і політичних сил. • Відданість справі. • Творча праця та духовні цінності. • Проблема братовбивчої громадянської війни. Особливості «Вершники»: • Роман складається з восьми композиційно й сюжетно пов’язаних новел. • Відсутність хронологічної послідовності в розгортанні подій. • Використання кінематографічного прийому монтажу «кадрів». • Має ознаки народної думи, героїчної поеми,новели. • Виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах. • Головний мотив — розпад людського роду, що почався з революцією. • Правдивість і типовість у відтворенні історичних подій та змалюванні дійових осіб. Роман розпочинається новелою «Подвійне коло». Автор зразу вводить нас у шквал гарячих подій літа 1919 року. На степових просторах ллється кров чотирьох братів, обдурених, осліплених ворожими проповідями шовіністів і монархістів, націоналістів і анархістів. Новела «Подвійне коло» (коло інтересів класових і родинних) — класичний зразок художнього втілення болючих роздумів митця про непростий час в історії свого народу, коли брат убиває брата. Той «умовний» бій у степу під Компановкою символізує собою всю складну ситуацію в Україні під час громадянської війни. І хоча врешті-решт перемагає інтернаціональний загін Івана Половця, але емоційний акцент зовсім на іншому — автор не підтримує цю криваву різню, хоча вона й задля нового життя.
•Вот жизнь-то! Живем в одном городе, почти рядом, а увидишься раз в неделю, и то в церкви либо на дороге, вот и все! Здесь что вышла замуж, что схоронили — все равно. •Жестокие нравы, сударь, в нашем городе, жестокие! В мещанстве, сударь, вы ничего, кроме грубости да бедности нагольной не увидите. И никогда нам, сударь, не выбиться из этой коры! Потому что честным трудом никогда не заработать нам больше насущного хлеба. А у кого деньги, сударь, тот старается бедного закабалить, чтобы на его труды даровые еще больше денег наживать. Знаете, что ваш дядюшка, Савел Прокофьич, городничему отвечал? К городничему мужички пришли жаловаться, что он ни одного из них путем не разочтет. Городничий и стал ему говорить: «Послушай, — говорит, — Савел Прокофьич, рассчитывай ты мужиков хорошенько! Каждый день ко мне с жалобой ходят!» Дядюшка ваш потрепал городничего по плечу да и говорит: «Стоит ли, ваше высокоблагородие, нам с вами о таких пустяках разговаривать! Много у меня в год-то народу перебывает; вы то поймите: не доплачу я им по какой-нибудь копейке на человека, у меня из этого тысячи составляются, так оно; мне и хорошо!» Вот как, сударь! А между собой-то, сударь, как живут! Торговлю друг у друга подрывают, и не столько из корысти, сколько из зависти. Враждуют друг на друга; залучают в свои высокие-то хоромы пьяных приказных, таких, сударь, приказных, что и виду-то человеческого на нем нет, обличье-то человеческое потеряно. А те им за малую благостыню на гербовых листах две злостные кляузы строчат на ближних. И начнется у них, сударь, суд да дело, и несть конца мучениям. Судятся, судятся здесь да в губернию поедут, а там уж их и ждут да от, радости руками плещут. Скоро сказка сказывается, да не скоро дело делается; водят их, водят, волочат их, волочат, а они еще и рады этому волоченью, того только им и надобно
А.Харита Игнатьевна Огудалова б. Вожеватов в. карантышев, я думаю 2. а. паратов б. робинзон 7. карандышев 3. а. Робинзон (взглянув на ковер). Что это у вас такое? Карандышев. Сигары. Робинзон. Нет, что развешано-то? Бутафорские вещи? Карандышев. Какие бутафорские вещи! Это турецкое оружие. Паратов. Так вот кто виноват, что австрийцы турок одолеть не могут. Карандышев. Как? Что за шутки! Помилуйте, что это за вздор! Чем я виноват? Паратов. Вы забрали у них все дрянное, негодное оружие; вот они с горя хорошим английским! и запаслись. б. Треснувшую пробку от графина можно " подклеить сургучиком". в. я не знаю но имя Лариса переводится как ласточка г. Вожеватов, как вы помните, заказывает у Гаврилы по утрам шампанское, которое ему –для конспирации –приносят в чайнике и наливают в стакан. «Чай» обходится Вожеватову в тринадцать рублей. А Карандышев покупает дешёвое вино («по шести гривен за бутылку»), а на бутылки купец наклеивает этикетки от бургонского. 4. в 5. провинциальный актер Аркадий Счастливцев. Паратов поручает Робинзону отвезти ее домой. 6.б 7. Литерату́рный геро́й — это образ человека в художественной литературе. Также в этом смысле используют понятия «действующее лицо» и «персонаж». Зачастую литературными героями называют лишь более важных действующих лиц (персонажей). Лариса, Сергей сергеич паратов главные герои.. Лариса любила Паратова. Она видела в нем героя, муественного человека. 9. а. горец, кавказский б. верблюде-то в. усами г. философы 8. карандышеву. Много блестящих молодых людей окружало ее; но она мишурным блеском не прельстилась. говорил карандышев. Он имел ввиду что Лариса сумела выбрать себе достоного жениха, т.е его.
Відповідь у низу!
Объяснение:
Аналіз твору «Вершники» Яновський Юрій Яновський «Вершники» аналіз твору наведений в цій статті. Жанр «Вершники» — новелістичний роман. Головні герої «Вершники»: Фрунзе, Мусій та Іван Половці, Данило Чабан, Швед, Чубенко, Максим, Адаменко, безіменний листоноша. Тема громадянської війни у романі «Вершники» постає у творі по-справжньому героїчною й романтичною. Автор правдиво показує трагедію цілої родини Половців, яких революція розкидала по різні ідеологічні фронти. Композиція «Вершники»: Особливо яскраво виявилася в цьому творі композиційна майстерність Яновського. Роман складається із восьми сюжетно завершених новел, які в сукупності передають панораму періоду громадянської війни. 1.«Подвійне коло», 2.«Дитинство», 3.«Шаланда в морі», 4.«Батальйон Шведа», 5.«Лист у вічність», 6.«Чубенко, командир полку», 7.«Шлях армій», 8.«Адаменко» Проблематика «Вершники»: • Трагедія роду й народу. • Розпад родини заради ідеї. • Революція і народ. • Політичні платформи різних партій і політичних сил. • Відданість справі. • Творча праця та духовні цінності. • Проблема братовбивчої громадянської війни. Особливості «Вершники»: • Роман складається з восьми композиційно й сюжетно пов’язаних новел. • Відсутність хронологічної послідовності в розгортанні подій. • Використання кінематографічного прийому монтажу «кадрів». • Має ознаки народної думи, героїчної поеми,новели. • Виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах. • Головний мотив — розпад людського роду, що почався з революцією. • Правдивість і типовість у відтворенні історичних подій та змалюванні дійових осіб. Роман розпочинається новелою «Подвійне коло». Автор зразу вводить нас у шквал гарячих подій літа 1919 року. На степових просторах ллється кров чотирьох братів, обдурених, осліплених ворожими проповідями шовіністів і монархістів, націоналістів і анархістів. Новела «Подвійне коло» (коло інтересів класових і родинних) — класичний зразок художнього втілення болючих роздумів митця про непростий час в історії свого народу, коли брат убиває брата. Той «умовний» бій у степу під Компановкою символізує собою всю складну ситуацію в Україні під час громадянської війни. І хоча врешті-решт перемагає інтернаціональний загін Івана Половця, але емоційний акцент зовсім на іншому — автор не підтримує цю криваву різню, хоча вона й задля нового життя.