Особенности жанра. Баллада — стихотворный рассказ, в основу которого положена легенда или какое-нибудь историческое событие; реальное в балладе нередко сочетается с фантастическим. Сюжет баллады обычно заимствуется из фольклора. Баллады часто кладутся на музыку. Этот жанр возник во Франции в конце XIII века. Он был популярен в Германии в конце XVIII — начале XIX века, в период развития романтизма. Содержание немецкой баллады имеет мрачный, фантастический характер. Пример тому — баллада Гёте «Лесной царь» (1818). Эта баллада подчёркнуто немецкая по жанру и национальному колориту. Жуковский был знаком с великим немецким поэтом, его классический перевод «Лесного царя» был данью уважения к Гёте и вместе с тем творческим соревнованием, стремлением перевести знаменитое произведение не на русский язык, но и на язык новой русской культуры. «Лесной царь» В. А. Жуковского — это перевод баллады Гете «Erlkonig», сюжег которой немецкий поэт-философ заимствовал в датском народном эпосе. Жуковский отступил от подлинника, однако его перевод по совершенству формы сразу же был признан лучшим.
2) Образ рассказчика в балладе. В балладе «Лесной царь» мы слышим проникновенный голос рассказчика, которому жаль больное дитя, принимающее горячечный бред за действительность. Поэт не передает разговор отца с сыном, он сам ощущает страх ребёнка и бессилие отца ему.
Дитя, что ко мне ты так робко прильнул?
Родимый, лесной царь в глаза мне сверкнул:
Он в желтой короне, с густой бородой,
О нет, то белеет туман над водой.
С каждым четверостишьем нарастает драматизм баллады. Автор держит в напряжении своих читателей, невольно задающих себе во кто победит в этом единоборстве: дух или человек?
3) Художественные особенности баллады. В балладе реальное и фантастическое соединяются, но по сути баллада В. А. Жуковского «Лесной царь» —- очень лирична. Мечтательно-лирический колорит баллады достигается картиной одинокой скачки в мрачном лесу отца и маленького сына и внезапным страшным явлением иззябшему, больному ребёнку (отец его не видит) могучего и злого лесного царя, пленившегося красотой мальчика и сулящего ему золото и жемчуга, радости жизни в лесу и игры своих прекрасных дочерей. Чудовище гонится за отцом и сыном, настигает их, это олицетворённая болезнь, ведущая к смерти. В жизни есть ужасное, злое, наваждение, страх, тяжёлый сон, бред болезни, приводящей к смерти. Это сама беспощадная смерть гонится за ним, коварно манит его в небытие, суля неземные радости. Ребёнок умирает от страха. Лесной царь — его поэтичное, но болезненное видение, скрытое от отца и читателей. Лесной царь при этом воспринимается романтическим злодеем, искушающим невинную душу.
Дитя, оглянися; младенец, ко мне;
Веселого много в моей стороне:
Цветы бирюзы, жемчужны струи;
Из золота слиты чертоги мои.. .
Эмоциональное и художественное воздействие произведения настолько велико, что нам кажется, будто мы физически ощущаем страдания ребёнка, его боль, ужас и трепет перед лесным царем.
Родимый, лесной царь нас хочет догнать,
Уж вот он: мне душно, мне тяжко дышать.
Ездок оробелый не скачет, летит,
Младенец тоскует, младенец кричит.. .
И неожиданный конец совершенно обескураживает: где добро и справедливость, которые должны торжествовать? Их нет в нашем мире.
Ездок погоняет, ездок доскакал.. .
В руках его мёртвый младенец лежал.
- Какой фантастический элемент появляется в балладе? (разговор младенца с лесным царём)
- Какие художественные средства используются в стихотворении? (эпитеты — «лесной царь» , «ездок оробелый» , метафора — «ездок ...не скачет, летит» , олицетворения — «лесной царь нас хочет догнать» и др. )
- Какие синонимы используются в стихотворении к слову «ребёнок» ? («дитя» , «малютка» , «младенец»)
Подробнее - на -
Объяснение:
ответ: Читаючи твори А. де Сент-Екзюпері, гостріше відчуваєш красу світу й силу людського потягу до братерства. Письменник і пілот загинув за три тижні до визволення рідної Франції (1944) — він не повернувся на базу з бойового завдання, але його книги продовжують допомагати нам краще розуміти себе й навколишній світ.
Філософська казка «Маленький принц» була написана Екзюпері незадовго до загибелі. Мудрість її натяків не завжди можна передати формулами й словами. Півтони і відтінки алегоричних образів такі ж ніжні, як і витончені малюнки, якими автор ілюстрував свій твір.
Маленький принц — головний персонаж казки — показаний нам у подорожі, у русі, у пошуку, хоч він і розуміє, що час від часу треба зупинятися й оглядатися назад і навкруги: якщо йти прямо перед собою, куди очі дивляться, то далеко не зайдеш. На різних планетах він зустрічається з їх дорослими мешканцями, які за цифрами доходів, честолюбством, жадібністю забули про своє людське покликання.
На Землі Маленький принц потрапляє в сад із безліччю троянд. У цю важку для малюка хвилину, коли він відчуває зворушення від думки, що троянда обманювала його, кажучи про свою неповторність, з’являється Лис. Він говорить про бездонність людського серця, вчить істинному розумінню любові, яка гине у метушні життя. Ніколи поговорити щиро, зазирнути усередину самого себе, замислитися про сенс життя. Щоб мати друзів, треба дарувати їм усю душу, віддавати найдорожче — свій час: «Твоя Троянда така дорога тобі через те, що ти віддавав їй стільки часу». І Принц розуміє: його Троянда — єдина у світі, тому що він її «приручив». Кожне почуття, у тому числі й кохання, треба заслужити невпинною душевною працею. «Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очам не видно». Треба вміти бути відданим у дружбі і коханні, не можна пасивно ставитися до зла, бо кожен відповідає не тільки за власну долю.
Вбираючи моральні уроки невеличкого, але такого ємного за своїм змістом твору, можна погодитися з думкою О. Прасолова, російського поета: «Сент-Екзюпері написав про Маленького принца незадовго до свого кінця… мабуть, людські душі (окремі, деякі) завжди видають свій останній лебедино-чистий, прощальний крик…». Ця казка — своєрідний заповіт мудрої людини нам, що залишилися на цій неідеальній планеті. Та і чи казка це? Пригадаємо пустелю, в якій льотчик, що зазнав аварії, зустрічає Маленького принца. У будь-якій екстремальній ситуації перед людиною, буває, проходить усе її життя. Пригадується хороше, але частіше — те, де і коли ти виявив боягузтво, нечестність, непорядність. Людина «раптом» прозріває й усвідомлює щось таке, що недооцінювала або на що не звертала уваги протягом усього життя, і тому з його вуст у ці моменти істини й прозріння виривається мольба: «Господи! Відведи лихо, і я стану краще, більш благородним і великодушним!»
Мабуть, в образі Маленького принца до оповідача прийшло його безгрішне дитинство («Але ти невинний і прибув із зірки»,— говорить автор, звертаючись до Маленького принца), його чиста, незаплямована совість. Так маленький герой допоміг льотчику гостріше й уважніше подивитися на життя, на своє місце в ньому і по-новому все це оцінити. Оповідач повертається до товаришів зовсім іншою людиною: він зрозумів, як треба дружити, що треба цінувати й чого побоюватися, тобто він став мудрішим і менш легковажним. Маленький принц навчив його ЖИТИ. Саме в пустелі, удалині від суєти, яка цілком поглинає нас і наші душі, там, де на самоті пророки і пустельники спізнавали великі істини, льотчик, теж на самоті наблизився до розуміння сенсу життя. Але пустеля — це ще й символ самотності людини: «З людьми теж одиноко…».
Чарівна, сумна притча, «загримована під казку» (О. Панфілов)! Моральні й філософські проблеми розкриваються в ній за до витончених афоризмів, які потім супроводжують нас у нашому житті, правлячи за моральні орієнтири: «себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, ти насправді мудрий», «Пихаті люди є глухими до всього, крім похвали», «Але очі не бачать. Треба шукати серцем».
Цей твір примушує й нас по-іншому подивитися на навколишній світ і людей. Кожен із новонароджених уявляється таким же загадковим і таємничим малюком, як той, що явився на планету Земля з власної крихітної планети. Ці Маленькі принци явилися, щоб пізнати наш світ, стати більш розумними, досвідченими, навчитися шукати й бачити серцем. У кожного з них будуть свої турботи, кожен буде відповідати за когось, за щось і усвідомить свій обов’язок глибоко — так, як відчув Маленький принц Антуана де Сент-Екзюпері свій обов’язок перед єдиною й неповторною трояндою. І нехай їх завжди супроводжує перемога над страшними баобабами!
Объяснение: