Однією із найпопулярніших п'єс Бернарда Шоу є його драма "Пігмаліон". Сюжет її навіяний автору давньогрецьким міфом про скульптора Пігмаліона, який закохався у своє створіння — статую прекрасної Галатеї і силою свого кохання ожи-вив її. У п'єсі Б. Шоу історія дещо інша. Зовсім випадково відомий учений-лінгвіст Генрі Хіггінс зустрічається із молодою дівчиною Елізою, яка продавала на вулиці квіти й на парі із полковником у відставці Пікерінгом, який теж займався мовознавством, береться перетворити цю вуличну квіткарку на світську герцогиню. Полковник Пікерінг обіцяє Хіггінсу сплатити все, скільки буде коштувати цей експеримент, ще й до того обіцяє визнати професора найталановитішим педагогом у світі.
Починається незвичайний експеримент. Професор Хіггінс активно береться за справу. Але й завдання в нього не з легких: вулична квіткарка з явно визначеним мессонгрівським діалектом, яка і уявлення не має про світські манери поведінки, повинна в досить-таки короткий відрізок часу опанувати не лише літературну мову, а й набути навичок поведінки, які властиві дамі з вищого світу. Власне кажучи, професорові потрібно створити нову людину, нову особистість. Генрі Хіггінс ретельно береться за свої обов'язки вчителя: старанно й наполегливо навчає дівчину, як правильно вимовляти слова, будувати речення, працює над збільшенням її словникового запасу, слідкує за тим, щоб у мові дівчини не було нічого притаманного її колишньому оточенню. Але йому довелося не лише працювати з Елізою над правилами фонетики й орфоепії. Не менше важило й те, як дівчина вміла поводитися в суспільстві. Хіггінс водив Елізу на концерти класичної музики, в оперу, на художні виставки, навчав, як поводити себе в тій чи іншій ситуації, прищеплював гарні манери.
Арион появился в Мемфинах и был «несравненным кифаредом», то есть выдающимся музыкантом, играющим на кифаре. Он сделал жанр дифирамба и научил его выполнению хор в большенном мегаполисе Коринфе. Огромную доля собственной жизни он прожил в Коринфе, а вслед за тем принял решение отплыть в Италию и Сикелию, то есть Сицилию. С богатством он принял решение вернуться в Коринф и в мегаполисе Таранте сел на коринфский корабль. Но корабельщики приняли решение его ограбить и предложили ему самому прыгнуть в море. Арион принял решение погибнуть с честью, одел абсолютный имидж артиста, спел и сам прыгнул в море. Он уберегся: его вынес дельфин.
Я полагаю, собственно что Арион желал спеть в полном имидже артиста, дабы продемонстрировать корабельщикам, собственно что он не ужаснулся их опасностей, собственно что для него значимее не достояние, которое он нажил, а его искусство артиста. Он желал, дабы корабельщики взяли в толк, собственно что они лишают жизни не элементарно роскошного человека, а наилучшего в то время артиста. Имеет возможность быть, он возлагал надежды, собственно что боги придут ему на поддержка и не попытаются смерти такового качественного артиста.
Объяснение:
у меня 5 в четверти за эту работу!