Древняя история Спарты начинается с 11 века до н. э. возникновением одноименного города в Лаконии (южная область Пеллопонеса). Территория сначала была освоена ахейцами, а в 10 веке до н. э. завоевана дорийцами (древнегреческие племена).
Законодателем государственного устройства Спарты считается царь Ликург (9 век до н. э.), превративший ее из военной демократии в рабовладельческую республику. Аристократическое государство устанавливало строгие правила существования жителей, ограничивало развитие частной собственности. Аристократия должна была осваивать только спорт и военное искусство, а народ и рабы – земледелие, торговлю, ремесла.
Основной упор делался на армию. Путем успешных военных действий Спарта закрепила свое превосходство в Пеллопонесе.
Возглавляли страну сразу два правителя (архагеты). Высшими органами власти являлись:
Апелла (народное собрание): состояло из мужчин старше 30 лет с полным гражданством; при голосования принималось или отвергалось какое-то решение;
Коллегия эфоров: состояла из 5 аристократов выбранных народным собранием; занималась судопроизводством;
Герусия (совет старейшин): состояла из 28 полноправных граждан старше 60 лет и двух царей; решали во внешней и внутренней политики, контролировали госслужащих.
"Илья Муромец и Соловей Разбойник"
Былина написана очень образным языком,средства художественной выразительности усиливают портреты и красочно передают картину событий.
Эпитеты:"удаленький дородный добрый молодец", "стольный Киев-град","славному городу","ко силушке великоей","славный богатырь"," добром коне ","сыром дубу"," лазоревы цветочки ","волчья сыть","по чисту полю","мужичища-деревенщину "," палату белокаменну"," буйну голову".
Олицетворения:"силушки черным-черно"," дорожка заколодела,замуравела","березы покляпыя","травушки-муравы уплетаются","лесушки приклоняются","с холмы на холмы перамахивать".
Метафоры:"конем топтать ","побил силу","дорожку прямоезжую","пехотою не прохаживал","покрика звериного","травяной мешок"," лук разрывчатый"," гнездышка соловьиного",ествушкой сахарною","питьецом медвяныим".
Сравнения:"А й черным-черно, как черна ворона","похватали как рогатины звериные","как кричит злодей-разбойник по-звериному".
Объяснение:
Трагедія «Гамлет» – середньовічна легенда Шекспіра, що описує поламану долю головного героя Гамлета, внутрішній світ якого зазнав нищівних ударів долі. Ця глибока, філософська натура, що вирізнялась своїми гуманістичними поглядами на світ була розчарована в житті, адже після підлого вбивства батька не залишалось нічого окрім відчаю та жаги помсти.
Окрім цього Гамлету доводиться визнати зраду матері, яка знову вийшла заміж, і він не може їй вибачити цього низького вчинку. Стосунки з Офелією так і не склались. Можливо тому,що доля так вирішила, а можливо тому, що всі ті переживання, які захоплювали душу юнака негативно відобразились на його ставленні до коханої.
Якщо розглядати особистість Гамлета з психологічної точки зору, треба сказати, що він відрізнявся певним благородством, розумінням та повагою до інших в не залежності від того, до якої соціальної ланки входить особистість. Це видно не тільки з його поведінки, але й з того, що найкращим його другом був простий студент. Гамлет в епоху Відродження відносився до високоморальних та витончених людей, для яких неприйнятні будь-які прояви зла, особливо якщо це стосується
зради в середині сім’ї.
Жага помсти за батька розвиває в Гамлеті ще більше філософських думок. Він все більше визнає свою незначущість в контексті світу, свою безсильність в порівнянні з суспільним злом. Він не міг повірити в те, що високі людські почуття втрачають свою значущість, що все менше місця залишається правді, дружбі, коханню, вірності та справедливості. Здавалось, що світ перевернувся. Але ні, насправді його світ просто зник, він зламався. Зламався тому, що з самого початку він не хотів бачити негативних моментів, які і так були в суспільстві, а з часом стали тільки посилюватись.
В даному випадку суть трагедії полягає в тому, що Гамлет ставить собі зависокі цілі. Справа не в тому, що у нього слабкий характер, як вважають деякі, і якщо розібратись то це далеко не так. Справа в тому, що він намагається воювати з дуже масштабними та непереборними проблемами. Йому невідомі та чужі поняття норм, моралей та цінності оточуючих, його гнітять особливості суспільства, яке для нього виявляється злим, жорстоким, несправедливим, аморальним та брехливим. Визнаючи свою безсилість Гамлету доводиться миритись з вседозволеністю народу, з тим, що покарання своїх ворогів зробить Гамлета таким самим як і інші.