я вважаю найкращою літературною героїнею меланку із твору "свіччине весілля" івана кочерги. мене дуже приваблюють її риси характеру і мужні вчинки. вона не боїться заглянути в вічі ні ворогу, ні смерті. ладна віддати навіть життя за дорогу для неї людину. прикладом цих слів може слугувати такий уривок:
"меланка несе свічку через місто. навколо бурхлива ніч, іде дощ, виє вітер. дівчина намагається захистити слабкий вогник, але свічка гасне. знову на приходить гільда: вона запалює меланчину свічку, і дівчина йде далі"
в цій цитаті йдеться про те, що дівчина хоче визволити свого коханого з рук підступного ворога, але для цього вона має пронести запалену свічку через весь київ. вона не здається, іде, незважаючи ні на що.
напевно, це найсміливіща літературна героїня, про яку я коли-небудь щось чула. ось чому вона для мене є улюблиницею і корисною.
Как у такой прекрасной книги может быть всего одна рецензия?! Читала ее еще в школе, в бумажном виде. С большим трудом нашла в электронном, очень уж хотелось перечитать. Книга - воспоминания летчицы полка ночных бомбардировщиков, "ночных ведьм". Реальные люди, реальные события. Небольшие истории разных периодов войны. Самое важное, самое запоминающееся, то, что автор будет помнить всегда. Написано невероятно проникновенно. Чувствуешь каждое слово, каждое переживание, что испытывала автор. Вместе с ней оплакиваешь погибших. Еще минута – и тогда взорвется тьма слепящим светом… Но, может быть, спустя года во сне увижу я все это. Войну и ночь. И свой полет. Внизу – пожаров свет кровавый. И одинокий самолет среди огня над переправой.