Священні книги:
З зарубіжної літератури за 8 клас класу мені найбільше сподобалася тема:Священні книги. Найстародавніші книги, що дойшли до нас через сторіччя або навіть тисячоліття у порівнянно повному стані - це священні тексти різних часів та культур. Індуістські Веди, іудейська (тобто єврейська) Тора, християнська Біблія, мусульманський Коран - всі ці книги є унікальними пам'ятками культури та стародавньої літератури. І це якщо не зважати на релігійну складову. Навіть тепер, у третьому тисячолітті, ці книги э священними для мільярдів людей на Землі, тобто значною мірою впливають на їх світогляд.
Особливістю багатьох священних текстів є те, що їх авторство приписується богам. Індуїсти вірять, що Веди були написані Брахмою, для християн Біблія є одкровенням самого Бога, як і Коран для мусульман є словом Аллаха, яке той промовив через пророка Мухаммеда.
Взагалі, у цих священних книг багато спільного. Веди, складені 3-4 тисячі років тому в Стародавній Індії, стверджують: людина — не просто тіло, вона є духовною істотою, що ув'язнена у плоті. Ціль людського життя - вирватись з матеріального світу, повернутись до Бога, тим самим віднайшовши істинне щастя. Для індуїста великими чеснотими є правдивість, скромність, здатність вгамовувати гнів, терпимість, відмова від насильства, милосердя... Але ж багато з цих ідей можна знайти і в Біблії, і в Корані! Цікаво, що пророки Іса та Муса, які дуже шануються в ісламі, є біблійними Ісусом Христом та Моісеєм. Іудейська Тора, тобто п'ятикнижжя - це п'ять книг, що входять до Старого Заповіту.
До того ж, спільним у всіх священних книг є те, що вони впродовж сторічь значною мірою впливали на культуру народів, що сповідували ці релігії, і навівіть тих, хто не сповідував. Наприклад, біблійні ідеї та сюжети є загальновідомими. Є мало людей, хто б не розумів виразів, що походять з Біблії, та основних подій, описаних там.
Тобто, незважаючи на те, чи сповідує людина будь-яку релігію взагалі, вона знає дещо зі священних книг - просто потому, що багато витворів мистецтва, літератури, тощо були створені під впливом цих книг, які були і досі є священними для багатьох людей.
Слово «античный» произошло от латинского слова «antikqus» – древний, и используется до сих пор. Античная литература – первая ступень в культурном развитии мира, поэтому она и влияет на всю мировую культуру.
Своеобразие литературы античной эпохи заключалось в том, что система литературы казалась неизменяющейся, и поэты последующих поколений старались идти по следам предыдущих. У каждого жанра был основоположник, давший законченный его образец: Гомер – для эпоса, Эсхил, Софокл и Еврипид – для трагедии и т. д. Степень совершенства каждого нового произведения или поэта измерялась степенью его приближения к этим образцам. Античное литературное мышление было жанровым. Низким жанрам был свойствен низкий стиль, сравнительно близкий к разговорному, высоким - высокий стиль, формируемый искусственно. Также стоит упомянуть - литература античной эпохи обращается к истокам человеческого сознания, изображает человека вне классов и поэтому искусство Древней Греции дает чувство свободы.
Объяснение: