Розробки уроків
Підручники
Відео
Атласи
Реферати
Книги
Українська література. Рівень стандарту. 11 клас. Слоньовська
КИЇВСЬКІ НЕОКЛАСИКИ І МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ
Невелику групу українських літераторів-модерністів 1920-х рр. назвали неокласиками. Ці київські письменники не виголошували ідейно-естетичних маніфестів, але протистояли народництву й романтизму, не сприймали масової «пролетарської» культури, зразком для них стало мистецтво минулих епох. Серед неокласиків були перекладачі, поети, філігранні майстри сонетів, а також науковці-філологи, які прагнули дати нове життя античним темам, віддавали перевагу історико-культурній та морально-психологічній тематиці й проблематиці.
Київські неокласики - стильова течія в українській літературі початку ХХ ст., група українських письменників-модерністів, які відмежовувалися від «пролетарської» культури і були прихильниками класичного мистецтва минулих епох. Її представники переосмислювали античні теми, сюжети й образи, проголошували культ «чистого мистецтва», оспівували земні насолоди. У середині XX ст. творчість неокласиків мала вплив на українських «шістдесятників», зокрема Ліну Костенко, яка часто послуговується античними сюжетами у віршах і драматичних поемах.
До неокласиків сучасні літературознавці здебільшого зараховують п'ятьох письменників: Миколу Зерова, Михайла Драй-Хмару, Павла Филиповича, Юрія Клена (Освальда Бургардта), Максима Рильського, хоча дехто додає Віктора Петрова та Михайла Могилянського. В еміграції традиції неокласиків продовжували Володимир Державин і молодший брат Миколи Зерова, відомий як Михайло Орест. Поетів-неокласиків іще називали «гроном п'ятірним», за поетичним висловом М. Драй-Хмари, який у заключних рядках сонета «Лебеді» писав:
О гроно п'ятірне нездоланих співців,
крізь бурю й сніг гримить твій
переможний спів,
що розбиває лід одчаю і зневіри.
Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття
веде вас у світи ясне сузір'я Ліри,
де пінить океан кипучого життя.
У тодішньому строкатому літературному середовищі неокласики вирізнялися високою освіченістю. Лідером серед них був Микола Зеров, професор літератури Київського університету, співробітник Академії наук. Навіть в ув'язненні на Соловках у комірчині сторожа М. Зеров перекладав та писав історико-літературні розвідки. За свідченнями, там він завершив багаторічну роботу над українською версією «Енеїди» Вергілія, але рукопис перекладу зник чи зумисно був знищений табірним начальством.
Усі неокласики чудово розумілися на здобутках світової літератури, були компетентними у таких літературознавчих питаннях і проблемах творчості, про які члени інших угруповань навіть уявлення не мали, а тому «гроно п'ятірне» могло зробити особливий внесок в українську літературу, якби не було ліквідоване владою.
Хоть и написана книга достаточно давно, но актуальна по сей день, так как автор касается главных ценностей, которые в общем-то неизменны со временем, мало зависят от эпохи. В книге много мудрости, но изложение всех тем такое ненавязчивое, мягкое, тактичное и элегантное!
Все пункты в этой книге актуальны и по сей день. читаешь каждую главу с замиранием сердца,меня приводил в пищащий восторг сам язык Моруа,его подача,проблема и тактичное ее разъяснение и тут же наставление.Восторг,Восторг!
Излюбленный Моруа эпистолярный жанр, восходящий к эпохе классицизма, в котором созданы "Открытое письмо…" и "Искусство беседы", позволяет писателю придать доверительный тон общению с читателем при обсуждении самых сложных жизненных во В то же время публицистичный характер произведений, их открытость дают автору возможность обратиться к молодому поколению с некоей трибуны с духовным завещанием и поделиться накопленными знаниями и жизненной мудростью.
Книга актуальна во все времена. Действительно, в 18-20 лет жизнь только начинается и не знаешь толком чего хочешь и что ждать от этой жизни. Это письмо как ненавязчивый разговор со взрослым, умным человеком, который прожил жизнь. Основополагающие вещи, жизненные принципы положены в это письмо.
У кого есть ответ???
дайте очень