В одном из своих стихотворений А. С. Пушкин писал:
Два чувства, давно близких нам,
В них обретает сердце пищу:
Любовь к родному пепелищу,
Любовь к отеческим гробам.
Под "родным пепелищем" и "отеческими гробами" поэт понимает русское государство, за которое полегло множество русских. Пушкин хорошо знал историю своего народа и своей страны. Поэтому не удивительно, что у поэта так много произведений, в которых действуют реальные исторические личности.
Объяснение:
В одном из своих стихотворений А. С. Пушкин писал:
Два чувства, давно близких нам,
В них обретает сердце пищу:
Любовь к родному пепелищу,
Любовь к отеческим гробам.
Под "родным пепелищем" и "отеческими гробами" поэт понимает русское государство, за которое полегло множество русских. Пушкин хорошо знал историю своего народа и своей страны. Поэтому не удивительно, что у поэта так много произведений, в которых действуют реальные исторические личности.
В обителі Темплстоу все готово до поєдинку. Немає лише лицаря, готового битися з Буагільбером за честь Ребекки. Якщо заступник не з’явиться до заходу сонця, Ребекка буде спалена. І ось на полі з’являється вершник, його кінь ледь не падає від утоми, і сам він насилу тримається в сідлі. Це Уілфред Айвенго. Ребекка тремтить від хвилювання за нього. Противники сходяться — і Уілфред падає, не витримавши влучного удару храмовника. Однак від швидкоплинного дотику списа Айвенго падає і Буагільбер — більше вже не встає. Відбувся Божий суд! Гросмейстер оголошує Ребекку вільною. Вона невинна. Зайнявши належне йому місце на престолі, Річард прощає свого брата. Седрик нарешті дає згоду на весілля леді Ровени з сином, а Ребекка з батьком назавжди покидають Англію. “Айвенго довго і щасливо жив з Ровеною. Вони любили одне одного ще більше від того, що відчули стільки перешкод до свого з’єднання.
Объяснение: