Поэзия XX века значительно отличалась от поэзии XIX века. В XX веке сформировались различные литературно-художественные направления (символизм, акмеизм, футуризм, имажинизм). Поэты, принадлежащие к тому или иному направлению, по-разному определяли принципы поэтики, цели творчества, а также свое место в литературе.
В 1919 Есенин оказывается одним из организаторов и лидеров новой литературной группы – имажинистов. Имажинизм, возникший в России в 1920-х годах, декларировал самоценность не связанного с реальностью слова-образа. Особую позицию в этом кружке занимал Есенин, утверждавший необходимость связи поэзии с естественной образностью русского языка, со стихией народного творчества. В имажинизме Есенина привлекало пристальное внимание к художественному образу, немалую роль в его участии в группе играла и общая бытовая неустроенность, попытки сообща делить тяготы революционного времени.
ТЕМА ЛЮБВИ: У раннего Есенина – это единственное чувство, гармоничное сочетание человека и природы. Последние стихотворения поэта опять же трагичны, в них звучит мотив неразделённой, несчастной, безответной любви. Любовь – это одно из необходимых условий человеческого счастья, и понимание человеком сущности счастья обычно с возрастом изменяется, так же как и понимание любви.
ТЕМА РОДИНЫ: Одним из первых в её осмыслении поэтом стало стихотворение «Гой ты, Русь, моя родная». Поэт признается в любви Родине и фактически ставит её выше рая, выше небесной жизни: Если крикнет рать святая: “Кинь ты Русь, живи в раю!” Я скажу: “Не надо рая, Дайте родину мою”. В стихотворении появляются религиозные, христианские мотивы, в основном связанные с церковной атрибутикой (“Хаты – в ризах образа”, «Пахнет яблоком и медом по церквам твой кроткий Поэт представляет себе Русь только христианской, этот мотив получает развитие и в стихотворении «Запели тесаные дороги» (1916).
ТЕМА ПОЭТА И ПОЭЗИИ: Есенин воспринимает своё творчество, как возможное средство духовной связи с народом. Изменения в деревне преобразили и ее народ, сделали ее непохожей на родной, близкий поэту край, но воспоминание о юности и о России тех лет остаётся в памяти Есенина светлым, чистым. В «Персидских мотивах», в стихотворении «Шаганэ ты моя , Шаганэ!..» Есенин пишет: Поэтому, что я с севера, что ли, Что луна там огромней в сто раз, Как бы ни был красив Шираз, Он не лучше рязанских раздолий.
МАРИНА Ива?новна ЦВЕТАЕВА (26 сентября (8 октября), 1892, Москва, Российская империя — 31 августа 1941, Елабуга, СССР) — русский поэт, прозаик, переводчик, одна из крупнейших русских поэтесс XX века.
Объяснение:
Автор показывает, что разум, трудолюбие, оптимизм, вера в Бога найти выход из самой сложной ситуации, в которую попадает человек. Это просветительские идеи. Дефо показывает эволюцию человека, который начинает свою жизнь на острове с почти примитивного состояния и столь же примитивных занятий. Он вводит новое летоисчисление. Он размышляет, оценивает свои поступки, анализирует природу человека. Робинзон повторяет путь человечества в эволюционном развитии. Именно поэтому роман приобретает обобщенный смысл.
Я змалку,ще з 1-го класу почав читати книжки,це були казки,оповідання.І що було найцікавіше, я взагалі нічого не боявся,бо вчився із казок,що добро завжди перемагає зло.
В школі я пречудово вчився,памятав всі вірші.
Та все було б добре якби не одна історія:десь в жовтні 2017-го,тоді я з братом,сестрою і батьком подивилися вільм жахів "Закляття",там була настільки страшна сцена,що я аж навіть здригнувся,то було найстрашніше в моєму житті,натомість всі реготали.Тієї ночі мені наснився страшний сон із нав'язливими думками,що ніби коріння дерева обвивають змії,а навколо цього безглуздя---військо чудовиськ.Я прокинувся серед ночі,мені було страшно як ніколи.Але ще одна історія була перед цією,що я вам розповім просто зараз,слухайте:
Мені на тай час було всього навсього п'ять рочків,мене бабуся поклала спати,поруч з тією кімнатою,що була із їхньою.Тоді я ляг і заплющив очі,та ось чую,що хтось стукає у вікно,то був мій дядько Іван.Тоді я здригнувся.Далі я знов заплющив очі,щось шипіло,то хотіла вилізати маленька чорна гадюка із вазона,що лижав на тумбі біля дверей.Тоді я скрикнув:"Бабо,тут гадюка!".Бабуся прибігла,а гадюки тут якраз і не стало,ніби зайшла сама назад у горщик,тільки я не пам'ятаю,що то був за вазон,але точно у білому горшку.Після цього я заснув безтурботним сном.І вранці бабуся стала мене втішати.Але тоді ввечері бабуся вбила сапкою велику чорну гадюку з яйцями.Це була тільки одна історія,далі буде ще дві.Але пізніше,тепер послухаємо,що ж було після цього парадексу.Чи,щось змінилося далі в моєму житті?
Проце буде далі:
У шість років мати купила мені конструктор LEGO,я його навіть не бачив до цього моменту,про який я навіть не здогадувався.Мені тоді було шість.Я одразу за інструкцією,склав каток(машина для вирівнення асфальту) без сторонньої до .Від тоді я до 12-ти років складав LEGO по вихідних і у вільний час(коли ходив до школи).А влітку то взагалі щодня,сидівши по 3 години. Складав все нові й нові машини,навіть не роздумуючи,які вони мають бути.Перший конструктор---який був згаданий раніше.Далі 2 ескаватори,формула 1,інкасаторська машина,бойовий човник,воєнний гелікоптер і мотоцикл із "каляскою".Це перетворилось у моє хобі і мою найвищу зайнятість.Далі кнопковий телефон від якого в мени була залежність...Я пас корову в полі,й весь час грав у ньому ігри.Після цього ходив у музичну школу 4 роки і в другому класі я отримав похвальний лист.Тоді я був впевнений у собі,тму грав кожний екзамн на 9- ів.Я хочу подякувати своїй вчительці Чернієвич Тетяні Григорівні,що ставилася до моїх помилок у музичному творі чуйніше,ніж це робив Андрій Іванович.Далі два роки в музичній школі я вчився так:екзамени 8- ів,сольведжіо 4- ів.
На наступний рік я покинув музичну школу,бо добавилися нові предмети в загальноосвітній школі,тоді я вчився у 7 класі.Вчився з 3-7 клас навідмінно.Але ті погані думки не давали мені спокою вдень,вночі я спав,але потім почала докоряти совість.Я над тим якраз і задумався, але в мене були й добрі думки Божого змісту.Які допомагали мені.
Та от 31 серпня 2019 року я став безгрішним на один день,я тоді нічого не думав.Тільки пас корови і малював.Та якось зненацька вночі я почув страшний голос,бо я подумав про Армагедон,і почув:"Денисе,Денисе".Я накрився ковдрою і "промивав" пальцями від вуха пальцями,щоб нічого не почути від 3 до 6 ранку.І знов ті погані думки,знов,знов і знов...Але 2 лютого я поставив всі крапки над і.А також 7 лютого я остатчно все розкрив.І життя набрало нового оберту.І тепер я зрозумів у чому вся проблема:не потрібно возвиличуватися над усіма і не вихвалятися,зберігати спокій в житті й бути поміркованим,підюджувати людей до кращого.А я цього всього якраз і не робив,бо я думав лише про себе,а не про інших людей,яких я бачив.