Рассказ "Каникулы" — довольно сложный. Внимательно прочитайте его и подумайте, о чем, сочетая фантастику и реальность, хочет рассказать нам автор, о чем предупредить.
3. Брэдбери рисует картину мира, из которого несколько месяцев назад ушли люди. Что заставило их уйти? Что же происходит с оставшимися? Можно ли быть счастливыми без людей и без привычных дел?
4. О каком мире мечтают отец и мать из этой маленькой семьи? Как строят они свои жизненные планы? Почему заплакал муж и пожелал вернуть все назад: и людей, и суету, и работу, и надежды, и чаянья, и любовь?
6. Как вы определите смысл рассказа, его название? Что волнует писателя и от чего предостерегают людей его произведения?
1, 3, 4, 6. Автор хочет сказать нам, что нельзя быть эгоистами, думать только о себе, как мама и пала мальчика из этого рассказа. Они захотели отдохнуть ото всех, избавиться от окружающих их проблем, волнений, тревог, просто попутешествовать, а потом бы их род угас вместе с Джимом, и на земле жили бы «более достойные существа» — растения, животные. Но они совершенно не подумали о том, что их сын может этого не хотеть. Совершенно не подумали о том, что другие люди — тоже живые и они тоже чего-то хотят: жить в этом мире, работать, играть, возможно, они тоже хотят избавиться от всех в этом мире, кроме своей семьи. И родители мальчика были наказаны: вместе с неприятными им людьми, с заботами, с тревогами, проблемами, они избавились и от всего хорошего, что у них было — от дружбы, любимой работы, каких- либо отношений и чувств... Они получили бесконечные каникулы, бесчувственное, бесстрастное существование в пустом мире. Брэдбери считает, что жить, в полном смысле этого слова, без чувств, без интереса, без радости, без ненависти, без любви, без увлеченности, без возмущения невозможно. И он прав. Эта семья не отдыхает, она влачит свое никому не нужное существование.
Відповідь:
Серед багатьох, дуже цікавих творів видатного українського письменника М. Стельмаха окремо стоять дві біографічні повісті «Щедрий вечір» і «Гуси-лебеді летять». У них дуже реалістично передається та атмосфера, у якій довелося зростати і формуватися маленькому Михайликові, розкриваються його дитячі переживання, таємниці і мрії.
У повісті «Гуси-лебеді летять» ми бачимо маленького героя у повсякденних клопотах звичайної сільської дитини. Михайлик допомагає батькам по господарству, збирає ягоди і гриби, пасе конячину. Його життя не можна назвати буденним і сірим. У світі його дитинства неначе злилися разом казковий світ дитинства і реальний світ дорослих. Так і зростав Михайлик серед загадкової і надзвичайно чудової природи, виглядаючи по левадах і садках літо, яке залишало після себе то смачні суниці, то стиглі вишні, вірячи і не вірячи в таємницю існування жар-птиці.
Михайлик — бешкетний і непосидючий, а разом з тим чуйний і доброзичливий. Була у хлопчика і ще одна риса, яка відрізняла його від інших сільських дітей — невситима жага до читання, за словами односельців, «дурість» або «слабість». Михайлик читав усе підряд, що не встигали «докурити» сільські чоловіки. Заради того, щоб читати, хлопчик терпів багато прикростей: і глузування своїх ровесників, і нарікання матері. Але такий потяг до знань не залишився марним, бо хлопчик з великим задоволенням учився в школі.
М. Стельмах з неабиякою вдячністю згадує свою сім’ю. Незважаючи на те, що вони були майже неосвіченими, ці люди мали шляхетні і красиві душі. Письменник розповідає про те, що саме «мати перша в світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман», «вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна». З не меншою теплотою автор згадує у повісті своїх бабу й діда: «Жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх вуст не торкнулась жодної людини». Сусіди дивувалися і трохи посміювалися з незвичайної делікатності дідуся, бо «де ж видано так жалувати в селянстві жінку, як жалував він?»
гаючи життя дорослого світу, Михайлик проходить справжню науку. Він по-своєму сприймає не тільки добрі, а й злі вчинки людей. Живучи у нестатках, хлопчик вчиться співчувати чужому горю, його сильно обурює будь-яка несправедливість. Дитяча душа Михайлика палко протестує проти людської підступності й нечесності. Сильне обурення викликають у хлопчика вчинки братів його батька, сім’ї сільського священика і вчинки Юхрима Бабенка.
Повість М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять» починається словами: «Прямо над нашою хатою пролітають лебеді». Цими ж словами повість і закінчується. Гуси-лебеді стали для Михайлика своєрідним символом дитинства, який сяяв йому усе доросле життя. Недарма ж «Гуси-лебеді летять над моїм дитинством, над моїм життям!».
Пояснення:
Бредбери пацифист. Главным врагом человека он считал самого человека, особенного его мысли и желания.