Дружба Троекурова и Дубровского существенно отличалась от взаимоотношений богатого барина с другими его помещиками и знакомыми. Они были товарищами по службе. Один и них вышел в отставку в чине поручика гвардии, другой - в чине генерала-аншефа. У обоих были независимые характеры.
Дубровский, несмотря на свою бедность и скромную должность, отличался гордостью и решительностью характера, за что его уважал Троекуров. Он не разговаривал со своим другом грубыми и позорными шутками, которыми подвергал других, а также терпел замечания, которые делал ему Дубровский. К тому же Дубровский был хорошим собеседником, в его отсутствие Кирила Петрович скучал. Пушкин объяснил их дружбу тем, что они были воспитаны одинаково, да к тому же еще и ровесники.
Однажды во время осмотра псарни, Дубровского оскорбил слуга Троекурова - Паромошка. В ответ на оскорбление, Андрей Гаврилович удалился из Покровского и потребовал что бы Троекуров пригласил слугу на его суд, а он уже решит, помиловать его или наказать. Этого стерпеть не смог своенравный Троекуров и решил поставить бывшего друга, товарища по службе на колени.
Объяснение:
ЗАХОЧЕШ І БУДЕШ
Захочеш — і будеш. В людині, затям1,
Лежить невідгадана сила.
Зрослась небезпека з відважним життям,
Як з тілом смертельника крила.
І легко тобі, хоч і дивишся ниць2,
Аби не спіткнутись ні разу,
І нести солодкий тягар таємниць
І гостру петарду3 наказу.
Навчишся надать блискавичність думкам
І рішенням важкість каміння.
Піти чи послати і стать сам на сам
З своїм невблаганним сумлінням4.
1 Затям — зрозумій, запам’ятай.
2 Ниць — униз.
3 Петáрда — вибуховий пристрій застережної дії.
4 Сумлíння — совість, внутрішній голос, суддя, який оцінює думки та вчинки
Тема: роздум про можливості кожної особистості (життя і боротьба сина свого народу)
Головна думка: «в людині, затям, лежить невідгадана сила» (заклик бути патріотом)
Ідея: заклик до реалізацій своїх можливостей
Провідний мотив: утвердження сильної і сміливої особистості
Рід літератури: лірика
Вид лірики: громадянська (патріотична)
Збірка: «Вежі» (1940)
Жанр: вірш
Художні засоби
Епітети: невідгадана сила, відважним життям, солодкий тягар, гостру петарду, невблаганним сумлінням
Метафора: «в людині … лежить … сила», «Зрослась небезпека з … життям», «нести тягар … таємниць», «петарду наказу», «надать блискавичність думкам», «рішенням важкість каміння», «стать сам на сам з … сумлінням».
Порівняння: «зрослась …, як з тілом смертельника крила»
Повтори (анафора, єдинопочаток): «І …»
Кількість строф: три
Вид строфи: катрен (чотиривірш)
Віршований розмір: тристопний амфібрахій (трискладова стопа з наголосом на середньому складі U_ U)
За |хо |чеш| — і | бу |деш |В лю| ди |ні, |за |тям,
Ле |жить | не | ві |дга |да |на |си |ла.
Зро|слась| не |без |пе |ка |з ві |два|жним |жи |ттям,
Як |з ті |лом|смер|тель|ни |ка |кри|ла.
Схема ненаголошених (U) й наголошених (__) складів, стоп (/).
U_ U / U_ U / U_ U / U_
U_ U / U_ U / U_ U /
U_ U / U_ U / U_ U / U_
U_ U / U_ U / U_ U /
Римування: перехресне (АБАБ)
Рими: затям – життям, сила – крила, ниць – таємниць, разу – наказу, думкам – сам, каміння – сумлінням
Композиційна будова вірша
1 Захочеш – і будеш (багато у житті людини залежить від неї самої, бо «в людині, затям, лежить невідгадана сила»)
2 Зрослась небезпека з відважним життям (справжнє життя, наповнене боротьбою, тільки для відважних)
3 Не спіткнутись ні разу (приймати виважені рішення, щоб виконати свій обов’язок)
4 Навчишся надать (віра у себе, в успіх розпочатої справи)
5 Стать сам на сам з …невблаганним сумлінням (власне сумління – найвище мірило кожного поступку перед вибором «піти чи послати»)
Якщо розглядати вірш не в контексті біографії автора, то він насамперед сприймається як роздуми про можливості кожної особистості. Якщо взяти до уваги життєвий шлях та вибір самого автора, то він про глибоку віру в силу українців у боротьбі за національне визволення.
Ліричний герой – це відважна та сильна духом людина, котра вірить у невідгадану силу, великі можливості українців у боротьбі за відродження державності.