Народився у селі Веселий Поділ Хорольського повіту. Його батько, Іван Назарович Глібов, був управителем кінськими табунами в маєтку поміщика Гаврила Родзянки. Дитинство провів у селі Горби Кременчуцького повіту, куди з Веселого Подолу перейшов на роботу його батько, забравши з собою сім'ю.
Початкову освіту здобув удома за до матері, а 1840 року вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші і де виходить його перша збірка російською мовою «Стихотворения Леонида Глебова» (1847). До жанру байки Глібов звертається під час навчання у Ніжинському ліцеї вищих наук, тоді ж деякі з них друкує у газеті «Черниговские губернские ведомости».
Після закінчення ліцею (1855) Глібов працює вчителем історії та географії в Чорному Острові на Поділлі, а з 1858 — у Чернігівській чоловічій гімназії, гаряче захищає прогресивні педагогічні методи. Навколо сім'ї Глібова групується чернігівська інтелігенція. 1861-го письменник стає видавцем і редактором новоствореної газети «Черниговский листок». На сторінках цього тижневика часто з'являлися соціально гострі матеріали, спрямовані проти місцевих урядовців, поміщиків-деспотів, проти зловживань судових органів. За зв'язки з членом підпільної організації «Земля і воля» І. Андрущенком у 1863 Глібова було позбавлено права вчителювати, встановлено за ним поліцейський нагляд.
Два роки поет живе у Ніжині, а 1865-го повертається до Чернігова та деякий час працює дрібним чиновником у канцелярії губернатора. З 1867 він стає управителем земської друкарні, продовжує активну творчу працю, готує збірки своїх байок, видає книги-«метелики», друкує фейлетони, театральні огляди, публіцистичні статті, поезії російською мовою, твори для дітей.
Помер 10 листопада 1893 в Чернігові, де його й поховали на території монастиря Святої Трійці (вулиця Толстого, Болдина гора).
Ну если коротко. На Кавказе служили 2 офицера Жилин и Костылин. Однажды они попадают в плен к татарам. В плену Жилин подружился с девочкой Диной. Он ей делал подарки, а она его кормила. Жилин с Костылиным решают бежать из плена, но их ловят и сажают в яму. Жилин собирается еще раз бежать, но Костылин заболел и не может. Тогда Жилин решает бежать один, Дина ему выбраться из ямы из ямы, и Жилин сбегает. Он встречает своих казаков и они ему добраться до крепости. А Костылина выкупили только через месяц за большие деньги
Роман Федора Михайловича Достоевского 'Преступление и наказание 'по своему замыслу очень глубок, ведь он показывает реальную картину бесчеловечности людей, стремлении быть лучше других, что и обрекает их в дальнейшем на муки совести. Теория Раскольникова заключалась в том, что все люди не равны. Есть такие, как он их называл ''Право имеющие', а других ''твари дрожащие'. Я считаю, что он сам относился ко второму типу, но сам он так не считает. Он убивает старушку, ради хорошей цели нуждающимся и убив ее, избавить мир от ненужного хлама, как он это считал. Но на деле получилось так, что он убил и старуху и ни в чем невиновную Лизавету(это была ее сестра). Раскольников понимает всю никчемность своей теории только тогда, когда Соня, влюбленная в него, едет с за ним, на каторгу и только тогда, когда они признались друг-другу в любви, он все понял, она полюбил жизнь! Рассказ о преступлении занимает все произведение. Но почему-же Достоевский назвал свой роман 'Преступление и наказание '? ответ очевиден, ведь Радиона не мучила совесть на протяжении всего времени, наказание настигло его только на каторге, а это значит, что его дальнейшая жизнь пройдет в муках совести и переосмыслении жизни. В заключении, я хочу сказать, что перед тем, как придумывать себе теорию и ее реализовывать, нужно 10000 раз подумать, дабы не сделать таких ошибок, как Радион Раскольников. На этом все за внимание. P.S.Надеюсь, вам понравится.
Народився у селі Веселий Поділ Хорольського повіту. Його батько, Іван Назарович Глібов, був управителем кінськими табунами в маєтку поміщика Гаврила Родзянки. Дитинство провів у селі Горби Кременчуцького повіту, куди з Веселого Подолу перейшов на роботу його батько, забравши з собою сім'ю.
Початкову освіту здобув удома за до матері, а 1840 року вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші і де виходить його перша збірка російською мовою «Стихотворения Леонида Глебова» (1847). До жанру байки Глібов звертається під час навчання у Ніжинському ліцеї вищих наук, тоді ж деякі з них друкує у газеті «Черниговские губернские ведомости».
Після закінчення ліцею (1855) Глібов працює вчителем історії та географії в Чорному Острові на Поділлі, а з 1858 — у Чернігівській чоловічій гімназії, гаряче захищає прогресивні педагогічні методи. Навколо сім'ї Глібова групується чернігівська інтелігенція. 1861-го письменник стає видавцем і редактором новоствореної газети «Черниговский листок». На сторінках цього тижневика часто з'являлися соціально гострі матеріали, спрямовані проти місцевих урядовців, поміщиків-деспотів, проти зловживань судових органів. За зв'язки з членом підпільної організації «Земля і воля» І. Андрущенком у 1863 Глібова було позбавлено права вчителювати, встановлено за ним поліцейський нагляд.
Два роки поет живе у Ніжині, а 1865-го повертається до Чернігова та деякий час працює дрібним чиновником у канцелярії губернатора. З 1867 він стає управителем земської друкарні, продовжує активну творчу працю, готує збірки своїх байок, видає книги-«метелики», друкує фейлетони, театральні огляди, публіцистичні статті, поезії російською мовою, твори для дітей.
Помер 10 листопада 1893 в Чернігові, де його й поховали на території монастиря Святої Трійці (вулиця Толстого, Болдина гора).