Як на мене, то з-поміж десяти заповідей, висічених на скрижалях, найскладнішою є восьма. Заповідь, яка оповідає, що не можна свідчити неправду про свого товариша. Це та заповідь, якої більшість людей просто не дотримується, я гадаю, що кожен з нас бодай раз у житті порушив її.
Гадаю, ця заповідь є найскладнішою з кількох причин. По-перше, зовсім невеликий процент людей правильно її розуміє. Вважають, що це йдеться про свідчення в суді та оббріхування невинного. Насправді ж у цієї заповіді значно глибший сенс. Врешті-решт, восьме речення на скрижалях має на меті навчити людей узагалі не казати неправду про ближнього свого та – і це найголовніше – не пліткувати про нього. Зрештою, правдивими слова про іншого можуть бути лише з його власних вуст, так би мовити, правда в першій інстанції. А ви, самі того не помічаючи, забарвлюєте інформацію про друга у тонкий флер применшень чи гіперболізації, додаєте свою власну точку зору… Кінець кінцем, правда про вашого товариша обростає, наче снігова куля, все новими й новими шарами, аж доки від початкового варіанту залишиться лише ім’я.
Найголавна заповідь "заборонений плід солодкий". Але все ж таки, для мене, складною зжається саме ця заповідь: Не бери нічого того, що є власністю друга твого. Бо, людина схильна до того, щоб дивитись на своїх друзей та порівнювати свої достатки з чужими. Так було й так буде. Але головне, мені здається, не в тому, щоб " брати щось іншої людини", а в тому, щоб перемогти це відчуття, щоб переступити через це і піти далі, як переможець. Але це дуже складно зробити -завість робить своє діло. Тому, саме ця заповідь здається мені найскладнішою
он сидел возле окна и любил пользоваться природой и ещё он любил гулять