Объяснение:
1) Кто герой этой сказки:
Главная героиня сказки С.Маршака "Двенадцать месяцев"-скромная и трудолюбивая Падчерица.Живя с Мачехой и Сестрицей,девочка трудится не покладая рук,выполняя всю работу по дому и прихоти ленивой сестры.Зимой и летом,в снег и дождь,Братья месяцы видят девочку за работой,она на речке и в лесу,в поле и огороде.Кроткая сирота,которой помыкает Мачеха-Старуха,сварливая и злая.Падчерица любит зверей,понимает природу,любуется красотой леса даже зимой.
В пьесе-сказке "Двенадцать месяцев" присутствуют элементы народной сказки,волшебство и чудеса:
-Зачин:Будто в горной стране Богемии была девочка, которая видела все двенадцать месяцев сразу.
-Главная героиня проходит испытания:найти подснежники зимой,в лютый мороз.
-Наличие волшебных превращений-наступают разные времена года,волшебные слова говорят месяцы,волшебные предметы-посох.
-Добро побеждает зло-падчерица счастлива,а мачеха с дочерью наказаны,замёрзли в лесу.
-Концовка:А падчерица долго на свете жила.
Мачеха,падчерица,дочка и королева-герои многих народных сказок,солдат присутствует во многих сказках.Литературные герои сказки-это братья-месяцы,профессор ,канцлер,остальные герои бывая персонажами фольклора.
2)Рассказать о каждом герое этой сказки отдельно:
Положительные персонажи:
Падчерица-добрая,трудолюбивая,отзывчивая,работает не покладая рук,кроткая,скромная.
Солдат-добрый,сострадательный-готов мёрзнуть ради сироты.
Братья месяцы-справедливые,честные-силы природы,в характере каждого братца присутствуют качества времён года:самый младший братец Март-молодой,весёлый,звонко смеющийся мальчишка, самый старший Декабрь-старик с длинной белой бородой,готовый девочке,которая всем месяцам знакома,заботливый-укутывает все деревья,Февраль-лохматый старик,жалеющий видя как падчерица много трудится,"трое братьев старых, трое пожилых, трое молодых, а последние трое - совсем еще мальчики".
Профессор-добрый,хочет королеве,но подчиняется её прихотям.
Отрицательные персонажи:
Мачеха-злая,завистливая,лживая,из всего хочет извлечь прибыль и выгоду,готова погубить падчерицу ,выгнав её в мороз и стужу за подснежниками .
Дочка-ленивая,трусливая,жадная,завидует чужим успехам.
Королева-капризная,избалованная девчонка,глупая-никто не смеет научить её даже манерам,свита королевы-лгуны и воришки,покорные молчуны.
Королева-капризная,избалованная девчонка,глупая-никто не смеет научить её даже манерам,свита королевы-лгуны и воришки,покорные молчуны.
Нейтральные персонажи:
Канцлер-жалеет Королеву,она сирота.Канцлер пишет приказы по приказанию Королевы,сам инициативу не проявляет,исполняет всё по долгу службы.
Начальник королевской стражи-вынужден исполнять указы Королевы,сам не умеет думать,это в его службу не входит.
Первый глашатай, второй глашатай-просто исполнители,умеющие громко кричать и читать указы Королевы.
3)Полная противоположность Падчерицы-Королева,взбалмошная,
капризная и своенравная девчонка,живущая во дворце и правящая страной.Отдавая приказы,Королеве короче казнить человека,чем помиловать:
Канцлер. Одно из двух, ваше величество: либо "казнить", либо "помиловать". Королева (про себя). По-ми-ло-вать... Каз-нить... Лучше напишу "казнить" -- это короче.
Выросшая без родителей и должного воспитания,Королева вызывает сочувствие у окружающих,а под надменностью и спесивостью скрывается бес и несамостоятельность.
Профессор. Вы решили судьбу человека, даже не задумавшись!
Королева. еще чего! Не могу же я писать и думать в одно и то же время.
Незнание законов природы и сумасбродство приводят Королеву в зимний лес,где встреча с Падчерицей меняет характер правительницы и заставляет о многом задуматься .Обе девочки сироты,выросшие без любви и ласки родителей,одну окружали грубость и злость,а вторую-притворство и лицемерие.Падчерица и Королева разбираются в людях,но по-разному видят их,обе не глупы и проницательны.
Королева. Вот я и хочу, чтобы уже был апрель. Я очень люблю подснежники. Я их никогда не видала.
Профессор. До апреля осталось совсем немного, ваше величество. Всего каких-нибудь три месяца, или девяносто дней...
Королева. Девяносто! Я не могу ждать и трех дней. Завтра новогодний прием, и я хочу, чтобы у меня на столе были эти -- как вы их там назвали? -- подснежники.
Профессор. Ваше величество, но законы природы!..
Королева (перебивая его). Я издам новый закон природы!
Двенадцать месяцев преподали Королеве главный урок в её жизни,показав,что уважение заслуживают не те,кто повелевает,а приказы не могут от гибели о Королеву от замерзания в лесу,мудрые советы Солдата принесли результат,доброта Падчерицы вернула во дворец.Остаётся надежда,что Королева изменит своё поведение , и станет добрее и умнее.
Королева. Кажется, я поняла... Подвези нас, пожалуйста! Мы очень замерзли!
Падчерица. Отчего же не подвезти? Конечно, подвезу
Жанр: пародія на лицарські романи, авантюрний роман, побутовий роман, роман «великої дороги», філософський роман
Конфлікт. Уявний світ – дійсність; ілюзія – реальність; благородні наміри – неможливість їхнього втілення
Тема. Подорож Дон Кіхота зі своїм броненосцем Санчо Пансою шляхами Іспанії з метою захисту бідних і знедолених. Але до Дон Кіхота тільки шкодить в умовах тогочасної дійсності.
Проблематика "Дон Кіхота" полягає в протиріччі між лицарськими ідеалами Дон Кіхота, і реальною дійсністю, яка зовсім не ідеальна. Композиція. Роман складається з двох частин. Частина перша надрукована в 1605 р., Частина друга — в 1615 році. У другій частині автор глибше розкриває характер свого персонажа, вона менше зосереджена на дії, а більше на роздумах та діалогах.
Кількість персонажів – 660
Дон Кіхот – Алонсо Кіхано ─ незаможний дворянин, що прочитав багато лицарських романів. Ці романи так ввійшли в його фантазію, що Кіхано став переконаний, що він мандрівний лицар. Разом із простим селянином, «зброєносцем» Санчо Пансою, самозваний Дон Кіхот Ламанчський вирушив на пошуки пригод. Дон Кіхот вибрав об’єктом своєї любові Дульсінею Тобоську. Так мандрівний лицар нарік дівчину із сусідньої ферми. «Дульсінея» абсолютно не підозрює про Кіхотові почуття до неї, і практично ні разу не з’являється в романі.
Объяснение:
Туве Маріка Янссон зростала у творчій атмосфері. Її батько Віктор Янссон був відомим скульптором, що славився скульптурами воєнних монументів і сконструював статуї свободи в Лахті, Тампере. Мати — Сігне Гаммартсен, була графічним дизайнером. А ще у Туве була надзвичайна тітка, винятково енергійна та активна. Її оптимізм і непосидючість передавалися всім. Вона любила ліпити з гіпсу різноманітні чудернацькі фігурки.
У дитинстві Туве родина Янссон майже по півроку жила в будиночку рибалки на невеликому острові у Фінській затоці Балтійського моря, де дівчинка гуляла в лісі, фантазуючи про дивовижних істот. Казкарка зізналася, що «…без щасливих дитячих років, проведених біля моря…», вона «…ніколи б не почала писати».
Одного разу Туве сперечалася з братом Ларсом і, передражнюючи його, намалювала на стіні маленького бегемота, що під іменем Мумі-троль пізніше стане найвідомішим казковим персонажем.
Закінчивши середню школу, Янссон вивчала художнє мистецтво у Гельсінкі, Стокгольмі, Флоренції, Парижі. Її живописні роботи представлялися на багатьох виставках Фінляндії і Швеції, а перша персональна виставка відкрита у Гельсінкі у 1943 р. Янссон любила англійську літературу і тому з особливим запалом працювала над малюнками до книг Льюїса Керролла та Джона Толкіна.
У 1938 написала і проілюструвала власну книгу — казкову повість «Малюк троль та велика повінь» (1942) — і, нарешті, «…відчула справжню свободу, коли сама почала виконувати обидва види роботи». Але книга побачила світ лише через три роки (1945). Як тільки це сталося, Янссон зрозуміла, що не в змозі назавжди забути про мумі-тролів, і написала ще одну книгу — «Мумі-троль і комета» (1946), згодом — «Диво-капелюх» (1949), та ряд інших продовжень. Так з'явилося чимало надзвичайних книг з витонченими, оригінальними малюнками.
У 1953–1960 рр. Туве Янссон створювала комікси для лондонської газети «The Evening News».
Популярність письменниці швидко вийшла за межі Фінляндії. Книги про мумі-тролів були написані шведською; нині вони відомі у всьому світі в перекладах більш ніж 30 мовами. Саме книги про мумі-тролів принесли письменниці загальне визнання. Янссон присуджують численні премії і нагороди, найголовніша з яких — Міжнародна золота медаль імені Г. К. Андерсена (1966). На початку 1978 року за бажанням польських дітей письменницю було нагороджено Орденом Посмішки.
Казки Янссон не обійшов увагою кінематограф. Польська кіностудія за контрактом з письменницею здійснила випуск 39 серій лялькових короткометражних фільмів, що складаються з трьох циклів; шведським телебаченням знято повнометражний фільм за однією з книг під назвою «Між дитиною і дорослим».
Туве Янссон багато працювала для театру, який завжди був її пристрастю. За ініціативи письменниці стали йти вистави за мотивами мумі-казок. Вона брала активну участь у підготовці вистав і акторських костюмів до них. У Шведському театрі 1949 року ставиться п'єса «Мумі-троль і комета», а 1958 року в Лілла-театрі пройшла п'єса за участю самої Туве Янссон. У 1974 році в Національному оперному театрі йшла «Мумі-опера».
Більшість казкових повістей письменниці — пригодницького характеру. Їй притаманний психологізм у зображенні героїв, реалістична деталізація у змалюванні природи та побуту мешканців Долини мумі-тролів. Казковості творам надають, насамперед, дивовижні персонажі, що є витвором фантазії авторки. У кожному з них наче втілюються ті чи інші прагнення дітей, риси їх характеру: жага до нового, таємничого і чарівного («Мумі-троль і комета»), до будівництва і винахідництва («Мемуари тата Муміна»), доброта і любов до маленьких і слабких («Чарівна зима», «Дитина-невидимка», «А що буде потім?», «Хто розважить малятко?»), цікавість до непізнаних сил природи («Тато і море»), схильність до гри і перевтілення («Небезпечне літо»), прагнення самостійності і любов до свободи («Пізньою осінню в листопаді»). Все це є життєвими принципами Янссон.
Письменниця розповіла, що задовго до того, як Мумі-троль зажив самостійним життям на сторінках її літературних казок, вона зображала його маленьку постать на карикатурах замість власного підпису.