Сделай, это по сказке маленький принц. ( это украинский язык, перевод на русский(элементы сказки в произведении, приведите примеры из текста произведения))
Філософська символіка та система образів твору. літературні дослідники називають повість видатного американського письменника е. хемінгуея (1898-1961) «старий і море» «притчею», певно, це дійсно так. бо цей, з одного боку, дуже реалістичний твір — не простий опис цікавої пригоди, не просто розповідь про поєдинок відважного старого з морем і рибою. ця повість має значно ширший і узагальнений зміст, який не зводиться лише до авторської ідеї про необхідність збереження людиною мужності та гідності за будь-яких обставин. про це хемінгуей писав у кожному своєму художньому творі. але саме з приводу повісті «старий і море» письменник сказав: «здається, що врешті-решт я домігся того, над чим працював усе моє життя». що мав на увазі хемінгуей? напевно, однозначно відповісти на це питання неможливо. але зрозуміло одне: він досягнув у своїй творчості вищої сходинки і на рівні ідей, і на рівні художнього зображення дійсності. зовні сюжет повісті досить нескладний. старий сантьяго, герой твору, стомлений невдачами, які переслідували його вже довгий час, відпливає далеко у море, в пошуках здобичі. йому пощастило: попалась «величезна риба». та риба була велика і сильна, що старому довелося докласти чимало зусиль, щоб перемогти її. але на зворотньому шляху акули пожирають рибу, і старому залишається її кістяк. однак річ у тім, що сама по собі боротьба старого з рибою, з акулами — це лише видима частина сюжетного «айсберга». захована ж упідтексті частина говорить про більш важливе і значне: письменник розмірковує над взаємовідносинами людини із суспільством, людини і природи, людини і навіть всесвіту. реалістичні образи старого, моря, риби, хлопчика, левів, акул навівають символістичного значення і знаходяться в стані протистояння і єдності одночасно. стверджується думка про взаємозязок усіх мешканців землі: людей, тварин, птахів, і в той же час один із парадоксів людського існування: людина змушена вбивати тих, коголюбить, хто «дорожчий від брата». «як добре, що нам не потрібно вбивати сонце, місяць і зірки, достатньо того, що ми вимагаємо їжу у моря і вбиваємо своїх братів». людина — частина природи, частина всесвіту. вона відчуває це і прагне до гармонії з ними. саме такою повинна бути світобудова: людина у гармонійному співіснуванні з природою, всесвітом — до такої важнішої думки приходить хемінгуей. розглянемо взаємозв’язок образів і старого та хлопчика: старість — юність кінець — початок хлопчик манолін — продовження старого, його майбутнє, він забезпечить йому безсмертя, отримавши разом із досвідом і частину душі сарого. «був би зі мною хлопчик», — рефреном звучать у повісті слова старого, якими автор стверджує думку, що сила людства у його єдності. образи акул — хижаків, ворогів можна ще сприймати, як перешкоди на шляху досягнення мети. людина сміливо вступає з ними у боротьбу. «акула нічого не боїться і чинить так, як їй заманеться . тут звучить знамените «…людина не для того створена , щоб бути переможеною. людину можна знищити, але її не можна перемогти». але «переможець нічого не здобуває» — цю філософську думку хемінгуей виніс навіть у заголовок одного із своїх творів. сутність людського життя у боротьбі і перемозі в ній, можливо, це перемога над собою. в житті (морі) у кожного є своя риба (мета, ціль), яку потрібно здобувати, є свої акули (вороги, перешкоди), і, слава богу, є свій хлопчик (надія на майбутнє, на своє продовження), свої леви («найкраще в моєму житті», символ юності, дитинства, щасливих миттєвостей, того, що є жити). а ще людина — частинка неосяжного всесвіту. вона відчуває себе добре лише в гармонії з усім, що оточує її: небом, сонцем, морем, птахами, рибами. вона — не цар, не піщинка — вона рівна серед рівних. стають зрозумілими слова хемінгуея з приводу закінчення ним повісті: «здається, що я, врешті-решт, домігся того, над чим працював усе моє життя». письменник у своїх творах завжди змальовував якісь актуальні соціальні конфлікти, проблеми сучасного йому життя, оточуючого його суспільства. тобто, там-були зафіксовані лише миттєвості, а тут — вічна картина світу і людського існування.читать полностью:
Повесть “Детство” — это автобиографическое произведение М. Горького, главный герой которой — Алеша Пешков. После того как у мальчика умер отец, он стал жить с дедом и бабушкой. В доме деда царила мрачная атмосфера, в которой и формировался характер Алеши. Хотя нужно сказать, что она почти не повлияла на мировоззрение этого героя. С первых дней в доме деда Алеша замечал, что его родственники угрюмые, жадные, самолюбивые. Мальчик сразу же не полюбил деда, который показался ему злым и даже немного жестоким. Также Алеше не понравились его дядья. В доме деда жил слепой мастер Григорий, он был уже старый. Часто дядья с сыновьями подшучивали над ним, насмехаясь над его слепотой. Они шутки ради могли обидеть мастера и спокойно смотреть, как он, превозмогая боль, смирялся с этим. Алеша был не таким. Он понимал Григория, жалел его и никогда не участвовал в этих “свинцовых мерзостях”, он не принимал таких шуток. Мальчик иногда говорил с мастером, хотя тот был не очень разговорчив. Алеша редко выходил на улицу, потому что встречал там ребят, которые только и говорили о драках в его доме и всегда находили повод посмеяться над мальчиком, из-за чего он всегда с ними дрался. А в следующий раз его уже не пускали за ворота. До того как Алеша стал жить в доме деда, он никогда не видел, чтобы детей били. Но здесь сам мальчик стал относиться к числу тех, кого за любую провинность били. Дед наказывал таким всех детей в доме. Поначалу мальчик сопротивлялся, пытался доказывать деду, что тот не прав, но вскоре смирился и с этим. После таких наказаний он несколько раз болел. Очень обижало Алешу также и то, что дед бил бабушку, когда считал, что та лезет не в свое дело. Он не раз говорил своему деду об этом, но тот злился еще больше. Среди родных у Алеши остался только один близкий ему и любимый человек — это бабушка. После смерти отца она заняла в душе Алеши его место, а когда уехала мать, она одна давала мальчику ту любовь и ласку, которую в детстве он не получал от отца и матери. Бабушка всегда рассказывала мальчику разные истории, сказки и стихи, она давала ему хорошие советы, к которым тот всегда прислушивался. Алеша был добрым мальчиком. Он сочувствовал обиженным, обездоленным людям, а среди злых старался найти хороших и искренних. Мальчик тянулся к людям и каким-то неведомым чувством понимал, какой человек добрый, а какой злой. За время жизни с дедом и бабушкой Алеша повстречал только несколько по-настоящему добрых, открытых людей. Те, к кому он был больше всех привязан, — это Цыганок и Хорошее Дело. Этих двух людей он вспоминал очень часто.
