Один з будинків-музеїв відомої родини українських письменників Косачів розташований в місті Новоград-Волинський , який знаходиться на мальовничих берегах річки Случ. Родина Косачів внесла неоціненний внесок в українську літературу. Самою відомою письменницею цього роду є Леся Українка (Лариса Косач). Її творчість широко вивчається не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Спочатку простора будівля разом з прилеглою територією належало поміщиці Завадської. Для родини Косачів ця садиба стала останнім, третім за рахунком, будинком в цьому місті. У 1874 році родина літераторів переїхала в це маєток з невеликого знімається будиночка, розташованому на березі річки Случ. Тут Косачі прожили 6 років до того, як переїхали в Луцьк . У 1999 році в колишньому будинку відомих літераторів заснували музей. В основу експозиції закладена колекція видань Лесі Українки, а також видань її матері - О. Пчілки і дядька - М. Драгоманова. Частина приміщення будинку-музею відведена під музичну школу. Будинок-музей виділяється на тлі прилеглих будівель яскравим оформленням. Фасад одноповерхової будівлі пофарбований у рожевий колір, а завдяки великим вікнам в приміщення проникає багато світла. Біля будинку розміщений прекрасний парк. Будівля прикрашена колонами, пілястрами, невеликими горизонтальними рельєфними лініями над вікнами, до входу ведуть невисокі відреставровані сходи.
Мы оказались на необитаемом острове и мне приснился чудный сон, там была маленький остров, похожий на тот , который был под нашими маленькими босыми ногами , на нём играли необычные зверюшки, над ним летали черепашки, у которых вместо ласт, были крылья. Весь остров был окружён нежно-голубой водой, казалось, ей не было границ! Мне снилось, что вода несла меня туда, что я лежал на берегу этого острова и смотрел на белоснежное облако, оно манило меня вверх и я поднял руки. Мне показалось что я дотронулся до него, но облачко исчезло. Я встал и оглянулся, вокруг играли обезьянки с тремя хвостами. Они подбежали ко мне и потянули за руки в кусты. Они тянули меня долго, но когда я вышел из-за, надоедливо хватающих меня, кустов, я увидел маленький кораблик, в нём едва бы поместилось 10ть взрослых, но мы с братом бы поместились. И тут я проснулся, вокруг сидел мой брат и будил меня. Я вскочил и побежал в кусты, там лежал тот самый кораблик...
