Іван Якович Франко – одне з найвидатніших імен в українській літературі. Його творчість високохудожня і змістовна, його таланту були підвладні майже усі літературні жанри. І до якого з творів письменника ми не звернулись би, у кожному з них можна побачити важливі проблеми, кожний з них викликає хвилювання і примушує замислитись. Особисто на мене найсильніше враження справила лірика Івана Франка, бо його твори, написані в цьому жанрі, більш усього впливають на душу читача та його почуття.
Видатний український письменник І. Я. Франко жив та працював у важкі для українського народу часи, у часи темряви і безправ’я, яке огорнуло нашу країну у другій половині XIX століття. І якщо б я мав змогу написати письменникові листа, я б торкнувся саме теми життя наших предків та теми творчості Івана Франка, присвяченої важкому життю українців у той час. Написав би я свого листа приблизно так:
«Добрий день, Іван Якович! Звертається до Вас звичайний читач і великий шанувальник Вашої творчості, Ваш нащадок, у якого є можливість в повній мірі оцінити Ваш талант і ваші видатні твори. Ви жили і творили у часи панування над Україною австро-угорської монархії, у часи, коли наші співвітчизники задихалися «в тюрмі народів», як Ви називали тогочасне становище своїх земляків.
«Багно гнилеє між країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою!
Розсаднице недумства і застою,
О, Австріє! Де ти поставиш стопи,
Повзе облуда, здирство, плач народу».
Я знаю, що в той час для того, щоб українців утримати у покорі, вороги нашої батьківщини намагалися знищити українську культуру, розірвати вікові зв’язки між окремими частинами розрізненої на той час України. Я захоплююся Вашою мужністю, тому що Ви у такий важкий час знайшли сили на повний голос розповідати у своїх творах про реальне становище українців. Ваш голос мав таку силу, що, незважаючи на тюремні грати та заборони, він пробивався на свободу і закликав сміливих співвітчизників до боротьби, а у серця зневірених вселяв надію на краще майбутнє.
1) Зевс пользовался молниями и щитом Эгидой, Посейдон трезубцем, а Аид медным шлемом.
2) В битве титанов с олимпийскими богами на стороне последних сражались два титана – Прометей и Эпиметей. Прометей, будучи значительно умнее других титанов (его имя означает «мыслящий прежде», «предвидящий»), посоветовал своим собратьям в этом сражении действовать не силой, а сообразительностью. Его не послушали – и он предпочел воевать на стороне Зевса, убедив своего брата Эпиметея поступить так же.
3) Боги питались амброзией и нектаром - едой и питьём, дарующими долголетие, вечную молодость и бессмертие.
4) Врачевателем олимпийских богов был бог медицины и лекарского искусства Асклепий. Чаша Асклепия, оплетённая змеёй, является символом медицины.
5) Богам на пирах прислуживали богиня вечной юности Геба, которая стала женой Геракла после его вознесения на Олимп, позже её сменил поразивший Зевса своей красотой Ганимед. Они оба прислуживали богам на пирах - подносили им нектар и амброзию.
6) Вестниками богов были бог торговли и воровства Гермес и богиня радуги Ирида.
7) Больше всего дел за первый день жизни совершил Гермес. И не сказать, что хороших. Утром он родился (в пещере под горой Килленой в Аркадии), вскоре удрал из своей колыбели, днем изобрел лиру и научился на ней играть, затем украл у Аполлона пятьдесят коров (и втащил их в пещеру за хвосты, чтобы следы шли в обратном направлении), а вечером, вернувшись как ни в чем не бывало, закутался в пеленки и уснул с самым невинным видом. Когда же Аполлон явился, чтобы наказать его, Гермес так ловко отговаривался и лгал так бессовестно (говорить и лгать он тоже научился за один день), что Аполлон не выдержал и поволок его прямо к Зевсу.
8) Опять-таки Гермес. А вот флейту изобрела богиня Афина Паллада. Афина сделала флейту из оленьей кости и пришла на трапезу богов, но Гера и Афродита осмеяли её, и она, посмотрев на своё отражение в воде, увидела, как некрасиво при игре раздуваются её щеки, и бросила флейту в Идейском лесу, либо выбросила флейту в воды Меандра. Брошенную флейту подобрал бог природы Пан. Согласно мифу Афина прокляла флейту и Пан никогда не смог бы обрести любовь.
9) Богом кузнечного дела (физического труда) был Гефест. Сын Зевса и Гера, которая бросила сына. В отместку, когда вырос он изобрёл кресло, которое сковало Геру нерушимыми узами и освободить её смог только он. Гефест был принят среди богов и в жёны ему была дана Афродита.