Читая книги, я часто представляю себя в роли тех или иных героев. Я сочувствую им, сопереживаю и радуюсь.
Но больше всего мне понравилась Мэри Поппинс. Эта строгая, но добрая няня, наверное, мечта любого ребенка. Я бы хотела быть такой, как она.
Мэри знала очень много секретов и приемов общения с детьми. Она утверждала, что дети до года понимают язык животных и растений, а потом все забывают. Это настолько интересно, что хочется, чтобы действительно было правдой.
Мне легко представить себя в образе Мэри Поппинс, потому что я тоже очень люблю детей. Я хотела бы уметь проделывать такие волшебные штучки, как эта прекрасная девушка.
в невеличкому районі на захід від площі вашінгтона вулиці показилися й розбились на вузькі смужки, що називаються прої. ці проїзди утворюють химерні кути й повороти. там одна вулиця перетинає навіть сама себе разів зо два. якомусь художникові пощастило відкрити надзвичайно цінні властивості цієї вулиці. уявімо собі, що збирач боргів з рахунком за фарби, папір та полотно, йдучи цим маршрутом, раптом стрічає самого себе, коли він уже повертається назад, не діставши в оплату жодного цента! отож люди мистецтва незабаром налетіли в старий чудернацький грініч-вілідж упошуках вікон, що виходять на північ, гостроверхих дахів xviii століття, голландських мансард і низької квартирної платні. потім вони притягли туди з шостої авеню кілька олов'яних кухлів та одну-дві жаровні й утворили «колонію».
а) аллегорию узято
по-моему